Постанова № 31692625, 06.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 червня 2013 року 11:50 №826/7506/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта»

до

державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0003232220, від 07.05.2013 №0003242220,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0003232220, від 07.05.2013 №0003242220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 09.04.2013 №391/22.2-10/31607049 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0003242220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 462 037,50 грн., та від 07.05.2013 №0003232220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27 684,00 грн.

Відповідач в судове засідання 30.05.2013 не з’явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, якими державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва ДПС обґрунтовує правомірність висновків акту перевірки від 09.04.2013 №391/22.2-10/31607049 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0003232220, від 07.05.2013 №0003242220.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/7506/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» за період липень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 308 025,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2 та 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 21 326,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС складено акт від 09.04.2013 №391/22.2-10/31607049 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 07.05.2013 №0003232220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 27 684,00 грн., у тому числі: 21 326,00 грн. – основний платіж, 6 358,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 07.05.2013 №0003242220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 462 037,50 грн., у тому числі: 308 025,00 грн. – основний платіж, 154 012,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 09.04.2013 №391/22.2-10/31607049 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» до товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» по поставці за липень 2011 року за договором від 09.06.2011 №090611.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» (постачальник) укладений договір поставки від 09.06.2011 №090611, відповідного до якого постачальник зобов’язується поставити для покупця радіатори опалення Jaga (виробництво – Бельгія).

Договір поставки від 09.06.2011 №090611 укладався товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» для реалізації своєї основної господарської діяльності – будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 09.06.2011 №090611 та додатку від 09.06.2011 №1 до нього, копію видаткової накладної за липень 2011 року, копії податкових накладних за липень 2011 року, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копії платіжних доручень на оплату поставки, докази про подальше використання позивачем придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» товару.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби щодо відсутності факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» до приватного підприємства «СК «Дельта» по поставці за липень 2011 року базуються на висновках акту державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 16.01.2013 №179/22-719/37203498 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» з товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ІС» та порушення підприємством податкової дисципліни.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» від 16.01.2013 №179/22-719/37203498 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Суд також звертає увагу, що зустрічна звірка товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос», за результатами якої складено акт від 16.01.2013 №179/22-719/37203498, проводилася по взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» з товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ІС», а не з позивачем.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта».

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», вказано на ненадання позивачем при перевірці товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, жодних доказів, що зазначена документація витребовувалася у позивача під час проведення перевірки, суду не надана.

Суд також звертає увагу, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять відомості про господарську операцію.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 №К-27230/10, від 30.10.2012 №К/9991/47155/12, від 04.02.2010 №К-22823/09.

Окрім того, позивачем надано докази подальшого використання радіаторів, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» за липень 2011 року при виконанні своїх зобов’язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» згідно договору будівельного підряду від 20.08.2010 №С-40/3, що підтверджується матеріалами справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що радіатори опалення були використані при влаштуванні систем внутрішнього опалення житлового комплексу по вулиці Січневого повстання, 11-а.

Слід зазначити, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», жодних доказів відсутності поставок між контрагентами за липень 2011 року, суду не надано.

З доказів, наданих державною податковою інспекцією у Оболонскому районі міста Києва ДПС вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» задекларовані податкові зобов’язання по взаємовідносинам із позивачем за липень 2011 року.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», відсутності факту реальності їх здійснення необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «СК «Дельта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «СК «Дельта» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0003232220, від 07.05.2013 №0003242220 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС 07.05.2013 №0003232220, від 07.05.2013 №0003242220.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.