Постанова № 31692595, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2013 року 11:20 №826/4007/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Фірма «Володар», товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0001242260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44 011,75 грн., та від 14.03.2013 №0001232260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43 607,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та приватним підприємством «Фірма «Володар», а також товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест».

В судове засідання 27.05.2013 представник відповідача не з’явився, був належним чином, завчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/4007/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 37 600,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 43 606,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.03.2013 №0001232260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 43 607,00 грн., у тому числі: 43 606,00 грн. – основний платіж, 1,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 14.03.2013 №0001242260, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44 011,75 грн., у тому числі: 37 600,00 грн. – основний платіж, 6 411,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та приватним підприємством «Фірма «Володар» за договорами від 02.08.2010 №10/08/02, від 01.09.2010 №10/09/01, від 15.10.2010 №10/10/15, від 18.11.2010 №10/11/18, від 08.12.2010 №10/12-08, від 15.12.2010 №10/12-15, від 16.12.2010 №10/12-16, від 17.12.2010 №10/12-17, від 01.03.2011 №11/03-01/2, від 04.04.2011 « 11/04-04, від 05.05.2011 №11/05-05/02, від 01.06.2011 №11-6-01 та від 10.08.2011 №11-8-10.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори укладалися між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» (замовник) та приватним підприємством «Фірма «Володар» (підрядник) для виконання різного роду будівельних робіт.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії відповідних договорів, копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, копії актів приймання виконаних робіт за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії платіжних доручень, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та приватним підприємством «Фірма «Володар», вказано на акт від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар».

Так, з акту від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар» вбачається, що на приватному підприємстві «Фірма «Володар» відсутні наймані працівники. Під час перевірки встановлено, що приватне підприємство «Фірма «Володар» не мало необхідних умов для ведення господарських діяльності.

За посиланнями позивача, договори з приватним підприємством «Фірма «Володар» укладалися з метою виконання товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» своїх зобов’язань перед третіми особами.

Судом не ставиться під сумнів виконання позивачем своїх зобов’язань перед третіми особами. Разом з тим, позивачем не доведено ані економічну доцільність залучення до виконання будівельних та ремонтних робіт приватного підприємства «Фірма «Володар», ані можливість виконання зазначеним контрагентом масштабних проектів за відсутності персоналу та відповідних засобів.

Окрім того, з договорів товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» з третіми особами, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що товариство не наділялося правом на свій розсуд залучати до виконання робіт за зазначеними договорами субпідрядників. Жодних доказів погодження товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» із замовниками питання залучення до виконання робіт субпідрядних організацій суду не надано.

За таких обставин, товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» не обґрунтовано наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні договорів від 02.08.2010 №10/08/02, від 01.09.2010 №10/09/01, від 15.10.2010 №10/10/15, від 18.11.2010 №10/11/18, від 08.12.2010 №10/12-08, від 15.12.2010 №10/12-15, від 16.12.2010 №10/12-16, від 17.12.2010 №10/12-17, від 01.03.2011 №11/03-01/2, від 04.04.2011 « 11/04-04, від 05.05.2011 №11/05-05/02, від 01.06.2011 №11-6-01 та від 10.08.2011 №11-8-10 з приватним підприємством «Фірма «Володар».

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його контрагент за договором був зареєстрований як юридична особа на час виписування податкових накладних, оскільки наявність необхідного обсягу спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції за відсутністю реального здійснення господарської операції не є достатньою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» за договорами від 01.09.2011 №11-9-01, від 02.09.20111 №11-9-02, від 03.10.2011 №11-10-03, від 03.10.2011 №11/10-03, від 10.10.2011 №11-10-10, від 01.11.2011 №11-11-01, від 02.12.2011 №11-12-02.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори укладалися між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» (підрядник) для виконання різного роду будівельних робіт.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії відповідних договорів, копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, копії актів приймання виконаних робіт за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії платіжних доручень, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», вказано на акт 13.02.2012 №280/23-1/37649152 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест».

Так, з акту від 13.02.2012 №280/23-1/37649152 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» вбачається, що товариство за юридичною адресою не знаходиться, не встановлено наявності на товаристві з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарських діяльності.

За посиланнями позивача, договори товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» укладалися з метою виконання товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» своїх зобов’язань перед третіми особами.

Судом не ставиться під сумнів виконання позивачем своїх зобов’язань перед третіми особами. Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження економічної доцільність залучення до виконання будівельних та ремонтних робіт товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест». Окрім того, позивачем не доведено можливість виконання його контрагентом масштабних проектів за відсутності персоналу та відповідних засобів для проведення будівельних осіб.

Суд також звертає увагу, що з договорів товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» з третіми особами, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що товариство не наділялося правом на свій розсуд залучати до виконання робіт за зазначеними договорами субпідрядників. Жодних доказів погодження товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» із замовниками питання залучення до виконання робіт субпідрядних організацій суду не надано.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» не обґрунтовано наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні договорів від 01.09.2011 №11-9-01, від 02.09.20111 №11-9-02, від 03.10.2011 №11-10-03, від 03.10.2011 №11/10-03, від 10.10.2011 №11-10-10, від 01.11.2011 №11-11-01, від 02.12.2011 №11-12-02 з товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест».

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, наявністю як економічної доцільності, так і ділової мети при укладанні договору, недоведеність факту укладання договору за волевиявленням посадових осіб контрагента, у зв’язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» з приватним підприємством «Фірма «Володар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з приватним підприємством «Фірма «Володар», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентом з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.