Ухвала суду № 31691730, 06.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0910/351/2012

Провадження №22ц/779/1177/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ПАТ «КБ «Надра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом в солідарному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 23 лютого 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

31.01.2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом в солідарному порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору «Автопакет» №1411/2008, укладеного між сторонами 26.06.2008 року, утворилася заборгованість у розмірі 42677,69 грн. Оскільки ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, просили стягнути вищевказану заборгованість в солідарному порядку з неї та ОСОБА_3, який є поручителем за кредитним договором «Автопакет» №1411/2008 від 26.06.2008 року.

Рішенням Косівського районного суду від 23 лютого 2012 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» 42677,69 грн. заборгованості за кредитним договором №1411/2008 та 426,77 грн. сплаченого судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду про те, що вона у добровільному порядку не погодилася погасити наданий їй банком кредит, оскільки банківськими квитанціями підтверджується факт сплати нею усієї суми отриманого кредиту та відсотків за його користування.

Судом не було враховано лист-претензію ПАТ КБ «Надра» №17 від 28.01.2011 року, зі змісту якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед банком становить 1339,33 доларів США, тому незрозумілою є сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 42677,69 грн., яку судом було стягнуто з неї та її поручителя.

Також апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що співвідповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі та про визнання ним позовних вимог ПАТ КБ «Надра», оскільки зі слів останнього вбачається, що він жодних заяв до суду не подавав, так як знав, що нею повністю сплачено кредит та відсотки за користування ним.

ОСОБА_2 зазначає, що судом не було взято до уваги того, що за умов наявності заборгованості у позичальника перед кредитором - цивільно-правову відповідальність несе лише його поручитель, а тому, на її думку, суд неправильно стягнув заборгованість у солідарному порядку з неї та ОСОБА_3

Крім того, суд не з'ясував наявність у позивача на момент укладення кредитного договору ліцензії НБУ на право надання кредитів громадянам України в іноземній валюті.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Представник ПАТ КБ «Надра» апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір «Автопакет» №1411/2008 на суму 5916,24 дол. США для придбання автотранспортного засобу, зі сплатою 14,5% річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном погашення до 20.06.2013 року. Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань під заставу банку було передано автотранспортний засіб, вартість якого становить 31880 грн., що еквівалентно 6573,60 доларів США.

Встановлено, що ОСОБА_2 не виконувала умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 11.01.2012 року утворилась заборгованість на суму 5341,53 дол. США, з якої 4295,50 дол. США (34320,19 грн.) заборгованості за кредитом, 48,49 дол. США (387,43 грн.) заборгованості за процентами за користування кредитом, 591,62 дол. США (4726,92 грн.) штрафу та 405,92 дол. США (3243,15 грн.) пені за порушення строку сплати ануітетного платежу. Загальна сума заборгованості у гривневому еквіваленті становить 42677,69 грн.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув 42677,69 грн. заборгованості за договором кредиту, оскільки не врахував претензії позивача від 28.01.2011 року про необхідність погашення заборгованості в сумі 1339,33 дол. США, а також те, що позивачем не враховані всі квитанції про оплату кредиту, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Встановлено, що 22.09.2009 року та 28.01.2011 року відповідачу були направлені претензії про необхідність погашення заборгованості відповідно на суму 1118,01 дол. США та 1339,33 дол. США. Зазначені суми - це поточні заборгованості станом на час надіслання претензій, а не загальна заборгованість за договором кредиту.

Крім того, із поданого банком розрахунку вбачається, що всі квитанції, долучені відповідачем до апеляційної скарги, враховані при визначенні заборгованості за договором кредиту. Зокрема, частина сплаченої відповідачем суми - 1858,55 дол. США зараховано на сплату відсотків по кредиту, а решта 1133,76 дол. США - на сплату по тілу кредиту.

Відповідно до ст. 534 ЦК, яка визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Така ж черговість погашення вимог визначена і п.2.2.4 укладеного між сторонами договору кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав індивідуальної ліцензії Національного Банку України на право здійснення валютних операцій, а отже не вправі був надавати кредит в іноземній валюті, не заслуговують на увагу.

Підпункт "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 23 лютого 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Р.Й. Матківський

Г.П. Мелінишин