Ухвала суду № 31687857, 05.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/18739/12 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я. Провадження № 22-ц/780/2534/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 05.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Панасюка С.П.,

при секретарі - Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 та просила поділити майно, що є спільною власністю подружжя, виділивши ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, вартістю 100 607 грн. 50 коп. та будівельні матеріали вартістю 12 000 грн., стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості половини майна на суму 56 303 грн. 75 коп., вирішити питання про стягнення судових витрат, поклавши їх на відповідача.

Вимоги позову обгрунтувала тим, що 20 серпня 1994 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя у сторін не склалося. Зазначала, що у шлюбі вони придбали автомобіль «RENAULT LOGAN», д.н. НОМЕР_1 вартістю 100 607 грн. 50 коп. та будівельні матеріали на суму 12 000 грн. Посилаючись на те, що згоди щодо добровільного поділу спільного сумісного майна подружжя між сторонами не досягнуто, позивачка просила її позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позов задоволено. Поділено майно, що є спільною власністю подружжя. Виділено ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, вартістю 100 607 грн. 50 коп. та будівельні матеріали на суму 12 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 56 303 грн. 75 коп. в рахунок компенсації половини вартості спільного майна подружжя, судовий збір у розмірі 561 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково, виділивши їй 25 000 грн. в рахунок компенсації вартості половини майна подружжя, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружину та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з положеннями ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що сторони з 20 серпня 1994 року проживали у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, шлюбний договір не укладали. 09 грудня 1995 року у них народилася дочка ОСОБА_5. 22 листопада 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Також встановлено та не заперечується сторонами, що в період шлюбу позивачка і відповідач придбали автомобіль «RENAULT LOGAN» д.н. НОМЕР_1, вартість якого станом на час розгляду справи становить 100 607 грн. 50 коп., а також будівельні матеріали на ремонт квартири у розмірі 12000 грн.

Судом встановлено, що позивачка не проживає в квартирі, в якій сторони планували зробити ремонт та придбали будівельні матеріали, а автомобіль зареєстрований на відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майно, яке підлягає поділу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, між сторонами погоджено спосіб поділу спільного майна подружжя, а саме, присудження компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Посилаючись на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про поділ майна подружжя, виділивши відповідачу автомобіль вартістю 100 607 грн. 50 коп. та будівельні матеріали на суму 12 000 грн., а на користь позивачки стягнути з відповідача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що частину коштів для придбання майна відповідачу надала його матір, а частину коштів відповідач взяв в борг у ОСОБА_6, що підтверджується розпискою, є необґрунтованими, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст.57, 60 ЦПК України не надав доказів того, що частину коштів для придбання майна надала його матір ОСОБА_7 Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, боргова розписка від 2 квітня 2012 року (а.с.32) не підтверджує, що позичені кошти були використані відповідачем саме на придбання автомобіля.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув увагу на те, що сторонами під час шлюбу було придбане й інше майно, яке позивачка без згоди відповідача вивезла з квартири, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не є предметом розгляду по даній справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді