Рішення № 31691385, 03.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2/380/30/13 Головуючий у І інстанції Лісовенко П.І. Провадження № 22-ц/780/2637/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 26 03.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 17 177 грн. 42 коп., та судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., посилаючись на те, що відповідач добровільно не виконує договірні зобов'язання за кредитним договором.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 143/П/21/2007 - 980, відповідно до якого, банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі на суму 11 000 грн. зі сплатою 3% щомісяця.

З меморіального ордеру вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі.

З матеріалів справи також вбачається, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на день подачі позовної заяви виникла заборгованість на загальну суму 17 177 грн. 42 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, відповідно до яких, сплив позовної давності, про застосування якої заявив клопотання ОСОБА_2, є підставою для відмови у позові.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується зважаючи на наступне.

Відповідно до положень п. 5 ст. 259 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін..

Відповідно до пункту 6.3 кредитного договору № 143/П/21/2007 - 980 від 31.07.2007 року вбачається, що сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності до десяти років ( а.с. 7).

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; МФО 321024, ЄДРПОУ 20025456, к\р 32002180102) заборгованість в розмірі 17 177 грн. 42 коп. (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім грн. сорок дві коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючи:

Судді: