Ухвала суду № 31685011, 28.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 118/5138/12 Головуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р. № провадження: 22-ц/190/3455/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М.

"28" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Даніла Н.М. Суддів:Куриленка О.С., Онищенко Т.С. При секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та виділення частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та виділення частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, мотивуючи тим, що у період шлюбних відносин з ОСОБА_10, з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, весь час вони були пов'язані одним побутом, мали взаємні права та обов'язки. За час спільного проживання за спільні кошти у 2008 році за 103 000 грн. вони придбали автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за померлим, а на земельній ділянці АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_10 на підставі державного акту на право власності на землю, побудували житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які не були введені до експлуатації та зареєстровані як об'єкт нерухомого майна. У зв'язку з тим, що відповідачі після смерті ОСОБА_10 звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, чим порушуються її права як власника 1/2 частки спільно нажитого майна, просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 в період з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати об'єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_10 автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3 та не введений до експлуатації житловий будинок, господарські споруди та будівлі, що представляють собою сукупність будівельних матеріалів з урахуванням витрат на їх придбання та зведення з них конструкцій, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1; виділити їй 1/2 частку з майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за нею право власності на автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, стягнувши з неї 1/2 частку його вартості на користь спадкоємців ОСОБА_10, а саме 35 314,79 грн.; невведений до експлуатації житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 залишити у цілому у власності спадкоємців ОСОБА_10, стягнувши з них на її користь вартість належної їй частки у сукупності будівельних матеріалів з урахуванням витрат на їх придбання та зведення конструкцій, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у розмірі 235 930 грн., просила також стягнути на її користь судовий збір та витрати по проведенню експертизи.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 квітня 2013 року позов задоволено частково: встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_10 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, у період з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3; будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3; стягнуто з ОСОБА_6 шляхом переказу з депозитного рахунку суду (рахунок НОМЕР_5, код утримувача 26273942, банк утримувача ГУ ДКСУ в АР Крим, код банку 824026) на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 1/2 частку вартості автомобіля «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3 у розмірі 11 771,60 грн. кожному; стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 1/2 частку вартості будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1, з урахуванням робіт по зведенню конструкцій у розмірі 78 643,33 грн. з кожного; стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 939,92 грн., витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи та судової авто товарознавчої експертизи у розмірі 2 000 грн., а всього 2 939,92 грн. з кожного; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_7 надіслала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи, а саме: постійне спільне проживання позивачки та ОСОБА_10 належними доказами не доведено, а спірний будинок було не побудовано, як стверджує позивачка, а придбано ОСОБА_10 у грудні 2006 року, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_10 у період часу з 2007 року по день його смерті та придбання автомобіля «Сhеry Тіgg» і будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 житлового будинку, господарських будівель та споруд за спільні сумісні кошти.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 74 Сімейного кодексу України якщо жінка або чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10.

Спадкоємцями першої черги після його смерті є діти від першого шлюбу: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та рідний брат ОСОБА_9 (у порядку 1276 ЦК України внаслідок смерті батька, яка наступила після смерті ОСОБА_10).

Після смерті ОСОБА_10 залишилось спадкове майно у вигляді автомобіля «Сhеry Тіgg»; земельної ділянки 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 та розташованих на ній будівельних конструкцій не введеного до експлуатації житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами.

З договору купівлі-продажу №7902/14 від 13 лютого 2008 року вбачається, що ОСОБА_10 придбав автомобіль державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, який відповідно до тимчасового реєстраційного талону серія НОМЕР_4 від 29 травня 2008 року був переданий ОСОБА_6

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №622264, виданого 22 січня 2008 року ОСОБА_10 на підставі рішення 13-ї сесії V скликання Трудівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 15 серпня 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст.11, ч.3 ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пояснення позивачки щодо сумісного проживання з померлим з початку 2007 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року узгоджуються з матеріалами справи, поясненнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Відповідач ОСОБА_7 також у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала проти того, що її батько ОСОБА_10 дійсно проживав з ОСОБА_22 у квартирі позивачки, оскільки продав належну йому квартиру.

Не заперечував у судовому засіданні апеляційного суду проти того, що ОСОБА_22 та його брат ОСОБА_10 проживали тривалий час однією сім'єю і відповідач ОСОБА_9

Зі свідоцтв про розірвання шлюбу вбачається, що сторони у період спільного сумісного проживання у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не знаходились.

ОСОБА_6 розірвала шлюб зі ОСОБА_23 22 серпня 2000 року, ОСОБА_10 - 20 лютого 2007 року.

Ретельно дослідивши зазначені докази, фотографії, надані позивачкою, святкові листівки, медичні документи, які також підтверджують факт сумісного проживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності позовних вимог про спільне сумісне проживання позивачки з ОСОБА_10 у зазначений позивачкою час.

Заперечуючи проти позову в частині спільного сумісного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами на належній померлому земельній ділянці, ОСОБА_7 посилалася на те, що її батько при житті продав належну йому квартиру та за гроші від продажу квартири придбав земельну ділянку з вже побудованим на ній житловим будинком.

Однак, належними та допустимими доказами зазначені заперечення не підтверджені, зокрема, договори купівлі - продажу, розписки, тощо, суду не надані.

Навпаки, з державного акту на земельну ділянку вбачається, що ділянка передана у власність ОСОБА_10 у порядку приватизації.

Надані позивачкою численні товарні чеки, квитанції, накладні, рахунки, договір на виготовлення та монтаж вікон, датовані 2007 - 2012 роками, у сукупності з іншими письмовими доказами та поясненнями свідків підтверджують факт спільного сумісного будівництва ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спірного жилого будинку та господарських будівель, споруд.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності зазначеного факту не містять у собі посилань на докази, які б спростували пояснення позивачки щодо того, що будівництво житлового будинку та господарських споруд було розпочато у 2007 році та продовжувалось увесь час сумісного проживання до смерті ОСОБА_10, тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Оскільки спір стосується об'єкту нерухомості, який не введено до експлуатації, тобто об'єкту самочинного будівництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для захисту прав позивачки як співвласника житлового будинку, господарських споруд і будівель, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного, положень ст.ст. 70,71 СК України, ст.ст. 331, 376 ЦК України, суд першої інстанції правильно визначив право ОСОБА_6 на 1/2 частку спільно нажитого майна, а саме: автомобіль «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1

Як вбачається з висновку судової авто товарознавчої експертизи №31-0657 від 05 грудня 2012 року дійсна вартість автомобілю «Сhеry Тіgg» державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3 становить 70 629,58 грн.

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серія НОМЕР_4 від 29 травня 2008 року ОСОБА_10 при житті передав право розпорядження та користування автомобілем «Сhеry Тіgg» ОСОБА_6

Тому, суд першої інстанції цілком вірно визнав за ОСОБА_6 право власності на спірний автомобіль, стягнувши з неї на користь спадкоємців вартість 1/2 частки автомобіля, яка визначена висновком експерта.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №31-0657 від 02 листопада 2012 року дійсна вартість будівельних матеріалів, які використовувалися при зведенні конструкції не зданого до експлуатації будівлі житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 становить 275 146 грн.; дійсна вартість робіт по зведенню конструкцій не зданого до експлуатації будівлі житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на вказаній земельній ділянці становить 196 714 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновком експертизи колегією суддів не приймаються, оскільки не містять у собі доказів, які б свідчили про сумнівність або суперечливість висновку.

Не заслуговують уваги й доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосована ст.74 СК України, бо позивачка є спадкоємицею лише четвертої черги.

Зазначені доводи засновані на застосуванні спадкових правовідносин, однак позивачкою не заявлялись вимоги щодо захисту спадкових прав і судом першої інстанції з урахуванням принципу диспозитивності цілком вірно вирішено спір щодо об'єктів спільної сумісної власності чоловіка і жінки, придбаних за час сумісного проживання.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: