Ухвала суду № 31683664, 06.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа №344/2268/13-ц

Провадження №22ц/779/1444/2013

Категорія 27

Головуючий в 1 інстанції - Польська М.В.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючої: Вакарук В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позову позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

На дане рішення представник ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, невірно встановлено фактичні обставини справи, а тому суд прийшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом не враховано, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Оскільки сторони доповнили договір п.5.11, згідно якого передбачили можливість зміни розміру зобов'язання у більшу сторону, то відповідач був обізнаний про можливість збільшення відсоткової ставки на підставі додаткових угод як до кредитних договорів так і до договорів поруки, тому він, як поручитель, дав згоду на зміну основного зобов'язання, яке повинен виконати. Тому просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянта Ребрик А.М. вимоги скарги підтримав, представник відповідача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Встановлено, що 28.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстім» укладено кредитний договір за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 2 130 797 швейцарських франків, що еквівалентно 8 817 894 грн. 27 коп. та зобов'язався погасити кредит до 27.12.2011 року. Згідно п. 1.3.1. умов кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 8,49% річних (а.с. 9-14 т.1),.

23.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстім» укладено кредитний договір за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 428 036 швейцарських франків, що еквівалентно 1 782 537 грн. 09 коп. та зобов'язався погасити кредит до 05.12.2011 року (п.1.2.2). Умовами п. 1.3.1. кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 8,49% річних (а.с. 61-66 т.1).

Відповідно до вимог ст.1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Встановлено, що незважаючи на взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання, ТзОВ "Екстім" належно їх не виконувало, що підтверджується розрахунками заборгованості, яка станом на 10.01.2011 року за кредитними договорами: від 28.12.2006 року становила в сумі 17 974 650 грн. 52 коп., з яких: 13 841 563 грн. 02 коп. - прострочений основний борг; 3 382 702 грн. 63 коп. - прострочені відсотки, 750 384 грн. 87 коп. - пеня (а.с.20-28, 197-199т.2, 97-101 т.2) та від 23.03.2007 року - в розмірі 3 869 815 грн. 22 коп., з яких: 2 965 869 грн. 77 коп. - прострочений основний борг; 735 876 грн. 54 коп. - прострочені відсотки, 168 068 грн. 91 коп. - пеня (а.с.72-78,203-208 т.1, 85-89 т.2/.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання кредитних договорів від 28.12.2006 року та від 23.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено відповідні договори поруки (а.с.85-86, 35-36 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. вказаних договорів поруки поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ТзОВ «Екстім» зобов'язань, які виникають з умов кредитного договору, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв'язку з наведеним, поручителі за вимогою банку повинні нести солідарну відповідальність.

В силу дії ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Положеннями ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення з позовом до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд відповідно до вимог ст.11 ЦПК України і в даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, як фінансового поручителя.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції належно досліджувалися обставини справи, всебічно з'ясовувалися права і обов'язки сторін у даних правовідносинах зокрема вказівки ВССУ - чи збільшився обсяг відповідальності поручителя у зв'язку з підписанням боржником додаткової угоди і чи потягнуло це за собою припинення договору поруки.

Встановлено, що п.2.1 договору поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007 року було передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Однак, в порушення такої двохсторонньої домовленості, позивач збільшив відсоткову ставку річних без згоди поручителя, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.07.2009 року до кредитного договору від 28.12.2006 року, укладеного між позивачем та позичальником ТзОВ «Екстім» було внесено зміни до п.2.1 договору, а саме прийнято в забезпечення зобов'язань позичальника заставу нерухомого майна та зобов'язано оформити на протязі 40 днів з моменту проведення реструктуризації, договір іпотеки нежитлового приміщення, а у випадку невиконання даної вимоги - підняття процентної ставки на 3%. (а.с.18 т.1). Аналогічні зміни були внесені і до кредитного договору від 23.03.2007 року (т.1 а.с.70).

Вимоги даної умови щодо 40-денного укладення договору іпотеки виконано не було, що підтверджується представником позивача, а тому банк збільшив процентну ставку на 3%. Дана обставина ніким не спростована.

16.07.2009 року до договору поруки від 28.12.2006 року та до договору поруки від 23.03.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, було внесено зміни до договорів поруки, а саме збільшено еквівалент гривні до курсу НБУ, процентна ставка зазначена без змін - 8.49% річних (як було зазначено п.1.3.1 кредитного договору), доповнено новим п.5.11 про те, що сторони ознайомлені з умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу чи меншу сторону /а.с.37, 87 т.1/.

Посилаючи саме на новий п.5.11 додаткової угоди №1 до договору поруки від 16.07.2009 року, представник позивача доводить його набуте право на збільшення в односторонньому порядку процентної ставки, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Проте, суд обґрунтовано не взяв до уваги доні обставини, оскільки цією ж додатковою угодою №1 від 16.07.2009 року до договорів поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007р., обумовлено сторонами, що всі інші умови як кредитного договору, так і договору поруки залишаються без змін. Отже, п.2.1 договору поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007 року, яким було передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, був чинним та не змінений сторонами.

За наведених обставин, суд прийшов до правильного висновку, що на момент збільшення процентної ставки на 3%, позивач зобов'язаний був укласти відповідні зміни до договорів фінансової поруки, укладених з ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України та п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Таким чином, якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до договорів від 28.12.2006 року №11105713000/1-П та від 23.03.2007 року №11131378000/1-П порука є припиненою, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча: В.М. Вакарук

Судді: В.М. Соколовський

П.І. Проскурніцький