Ухвала суду № 31683669, 04.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 0907/17457/2012

Провадження № 22ц/779/1390/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-

Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: представника ТзОВ «Житловий Альянс» Токара Я.М.,

представника ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Житловий Альянс» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ТзОВ «Житловий Альянс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Житловий Альянс» про стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтував тим, що 26.01.2006 року між ним та ТзОВ «Житловий Альянс» було укладено договір №003437, з додатком №2 до Договору предметом якого є надання учаснику системи послуг на придбання товару, або надання позики на придбання товару в групі таких же учасників. На виконання умов договору з січня по серпень 2006 року позивачем було сплачено грошові кошти в загальній сумі 17357,77 грн. В процесі виконання вказаного договору зрозумів, що ТзОВ «Житловий Альянс» ввело його в оману, оскільки ОСОБА_3 сплачував кошти не за сам товар, а лише за можливість одержання права на купівлю товару. Відповідач же без залучення власних коштів формував групу клієнтів, за рахунок яких і здійснювалась передача права на купівлю товару одному із учасників групи, компенсуючи кошти за рахунок інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Альянс». На думку позивача укладений договір є нікчемним, таким що порушує права споживачів, а тому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 17357,77 сплачені ним на виконання умов договору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ТзОВ «Житловий Альянс» на користь ОСОБА_3 грошові кошти сплачені на виконання договору №003437 від 26.01.2006 року, як нікчемного правочину, в сумі 17 357, 77 грн.

Стягнуто з ТзОВ «Житловий Альянс» в спеціальний фонд Державного бюджету України 229 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТзОВ «Житловий Альянс» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що діяльність ТзОВ «Житловий Альянс» жодним чином не суперечить вимогам п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав позивачів», як то вважав суд першої інстанції в своєму рішенні. Так, листом №24-91-2809 від 23.11 2005 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг було видано розпорядження «Про віднесення операцій з адміністрування придбання в групах до фінансових послуг та затвердження Положення про здійснення діяльності з адміністрування придбання в групах» тим самим, на думку апелянта визнано вид діяльності ТзОВ «Житловий Альянс» таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно п.11? ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах вважається фінансовими послугами. За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що ТзОВ «Житловий Альянс» проводить нечесну підприємницьку діяльність з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ТзОВ «Житловий Альянс» вимоги апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.

Представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.01.2006 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Житловий Альянс» було укладено договір № 003437, предметом якого є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного в додатку №1 до цього договору через систему «Альянс». Напрямки діяльності вказаної системи відображені в додатку №2 до цього договору.

Згідно зі статтею 1 додатку №2 до договору №003437 система «Альянс» - це система придбання товарів, що базується на створенні груп покупців (учасників системи), метою яких є придбання учасником системи товару в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5.1 статті 5 додатку №2 до договору передбачено, що фірма проводить оплату вартості товару та організовує його передачу у власність учаснику, який отримав право на купівлю товару протягом 60 днів після того, як часником будуть виконані умови цієї статті.

У відповідності до п. 6.1 договору №003437 фірма гарантує надати учаснику системи право на купівлю товару, зазначеного в додатку №1 до договору за умови виконання учасником системи всіх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з копій наданих квитанцій (а.с.8-12) ОСОБА_3 виконав умови договору №003437, сплативши щомісячні платежі в сумі 10 157, 77 грн. та реєстраційний платіж 7 200 грн., а всього разом по договору сплачено 17 357, 77 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» і є таким, що вводить позивача в оману.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема і змісту укладеного договору та додатків до нього, ОСОБА_3 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а ТзОВ «Житловий Альянс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному і з учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Альянс»

За таких обставин висновки суду першої інстанції не суперечать обставинам справи, та узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з цього питання.

Посилання апелянта на те, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах вважається фінансовими послугами, згідно з п.11? ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не заслуговують на увагу.

Так, Законом України від 02 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до яких адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах визначено як фінансова послуга.

Відповідно до п. 4 Закону спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону повинен розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах було затверджено розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 1676 від 09 жовтня 2012 року, що набрало чинності 12 листопада 2012 року.

З огляду на викладене, на момент укладення договору 26.01.2006 року адміністрування у придбання у групах не було фінансовою послугою, а відтак і отримати ліцензію ТзОВ «Житловий Альянс» на момент укладення договору не могло, оскільки ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах набрали чинності значно пізніше після укладення договору, на нікчемність якого вказує ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ТзОВ «Житловий Альянс» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Соколовський