Постанова № 31676786, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15754/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії "Астразенека ЮК Лімітед" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Компанії "Астразенека ЮК Лімітед" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Компанія "Астразенека ЮК Лімітед" звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2012 року № 0002002230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 р. відмовлено повністю у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 17 квітня по 10 травня 2012 року проведено перевірку представництва позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 17 травня 2012 року № 163/22-30/21677356 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки.

Вказаною перевіркою встановлено, що представництвом занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7319634,00 грн., у тому числі за: півріччя 2008 року - 501606,00 грн., 9 місяців 2008 року - 967073,00 грн., 2008 рік - 1838569,00 грн., І квартал 2009 року - 1021776,00 грн., півріччя 2009 року - 1935075,00 грн., 9 місяців 2009 року - 2995729,00 грн., 2009 рік - 4281810,00 грн., І квартал 2010 року - 1199255,00 грн., чим порушено п. 13.8 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки, 11 червня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4459289,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1114822,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що характер діяльності представництва позивача є звичайною діяльністю іноземної компанії, яка здійснюється через постійне представництво, а тому не підпадає під дію ст. 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи апелянта полягають у тому, що судом першої інстанції не враховані положення податкового законодавства України, які визначають правовий статус представництв нерезидентів.

Колегія суддів не може погодитись з висновком окружного суду, аргументуючи свою позицію наступним.

Матеріали справи свідчать про те, що 17 червня 2003 року за реєстраційним №: ПІ -2694 Міністерством економіки та з питань Європейської інтеграції було зареєстроване Представництво фірми «Астразенека ЮК Лімітед», Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії під назвою «Представництво «Астразенека ЮК Лімітед», строк діяльності цього представництва з 11.01.2001 року.

За приписами абзацу 1 пункту 13.8 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з Метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

За визначенням, наведеним в пункті 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Пунктом 1.2 статті 1 Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 16 січня 1998 року № 23 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

При цьому, пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке підприємство повністю або частково здійснює свою комерційну діяльність.

Підпунктом (е) пункту 4 статті 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, встановлено, що утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер, не вважається постійним представництвом.

Оскільки Конвенція не надає визначення діяльності підготовчого або допоміжного характеру та не встановлює будь-яких критеріїв для з'ясування змісту такої діяльності, значення цього терміну, згідно з ч. 3 ст. 3 Конвенції, слід встановлювати згідно з законодавством України щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Податкове законодавство України не містить окремого визначення діяльності підготовчого або допоміжного характеру. Водночас пп. 4.6.2 розділу 4 Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом ДПА України № 274 від 31 липня 1997 року (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав, що будь-який з видів діяльності, який носить підготовчий або допоміжний характер, або їх сукупність не повинні складати основну діяльність або один з видів основної діяльності нерезидента.

Отже, колегія суддів вважає, що для встановлення того, чи діяльність представництва нерезидента має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, діяльність представництва необхідно порівняти з основною діяльністю нерезидента.

Колегія суддів звертає увагу на те, що основними видами діяльності компанії "Астразенека ЮК Лімітед", які були встановлені під час проведення перевірки представництва є проведення досліджень, впровадження, виробництво та продаж фармацевтичної продукції.

Водночас представництво компанії "Астразенека ЮК Лімітед", як було повідомлено Відповідача листом компанії "Астразенека ЮК Лімітед" від 14 травня 2012 року, уповноважене здійснювати такі види діяльності, як: реєстрація фармацевтичних продуктів, що продаються компанією "Астразенека ЮК Лімітед" на території України; одержання дозволів від регуляторних органів та підтримка необхідної комунікації; надання інформаційних послуг, дослідження ринку та ринкових очікувань, контроль за правами інтелектуальної власності та патентами на фармацевтичні продукти, контроль якості та інша підтримуюча позареалізаційна діяльність; надання загальної інформації щодо фармацевтичних продуктів, що продаються компанією "Астразенека ЮК Лімітед" на території України; інша діяльність, яка має підготовчий та допоміжний характер, відповідно до місцевих законів та правил.

Колегія суддів приходить до висновку, що викладене однозначно вказує на те, що представництво не здійснює жодних видів основної діяльності компанії "Астразенека ЮК Лімітед", а навпаки здійснює лише ті види діяльності, які носять підготовчий та допоміжний характер по відношенню до основних видів діяльності цієї компанії з проведення досліджень, впровадження, виробництва та продажу фармацевтичної продукції.

Діяльність представництва полягає в основному в наданні організаційної підтримки та допомоги компанії "Астразенека ЮК Лімітед" при реєстрації лікарських засобів та розповсюдженні інформації про такі засоби в Україні.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" № 123/96-ВР від 4 квітня 1996 року, лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації.

Таким чином, супровід державної реєстрації лікарських засобів є підготовчою та допоміжною діяльністю, необхідною для подальшого продажу фармацевтичної продукції компанії "Астразенека ЮК Лімітед", що є її основним видом діяльності.

Розповсюдження та надання інформації про фармацевтичну продукцію компанії "Астразенека ЮК Лімітед" так само є підготовчою та допоміжною діяльністю представництва, оскільки лише забезпечує та створює передумови для продажу такої продукції.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що жоден з видів діяльності, що фактично здійснювався представництвом, не співпадає з основним чи одним з основних видів діяльності компанії "Астразенека ЮК Лімітед", а тому діяльність представництва є допоміжною та підготовчою діяльністю, яка, відповідно до пп. 4 (е) ст. 5 Конвенції, не створює постійного представництва для вказаної компанії.

Що ж стосується висновку податкового органу, який підтримав і суд першої інстанції, про те, що представництво представляє на території України інтереси як компанії "Астразенека ЮК Лімітед", так й інших виробників фармацевтичних препаратів, і що факти господарських відносин представництва з виробниками фармацевтичних препаратів Німеччини та Пуерто-Ріко виключають можливість використання представництвом переваг Конвенції, то колегія суддів також не може з ним погодитись і вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено колегією суддів під час судового засідання, продаж фармацевтичних препаратів на території України здійснювала виключно компанія "Астразенека ЮК Лімітед", а пропоновані до продажу фармацевтичні препарати могли виготовлятися на користь компанії третіми особами, але в будь-якому разі право власності на такі препарати належало компанії "Астразенека ЮК Лімітед".

В матеріалах справи містяться: договори між компанією "Астразенека ЮК Лімітед " та виробниками фармацевтичних препаратів, які свідчать про відсутність будь-яких господарських відносин представництва з виробниками фармацевтичних препаратів та які чітко вказують на те, що стороною таких відносин була виключно компанія позивача; копії реєстраційних посвідчень на лікарські засоби, які вказують на те, що заявником (особою, що здійснює державну реєстрацію лікарських засобів в Україні відповідно до імперативних приписів Закону України "Про лікарські засоби") є компанія позивача, а не інші виробники.

Тобто, зазначене прямо вказує на те, що господарські відносини з виробниками фармацевтичних препаратів мало не представництво, а сама компанія. Представництво надавало організаційну допомогу та підтримку при реєстрації лікарських засобів та розповсюджувало інформацію про такі засоби на території України виключно для компанії позивача з метою забезпечення реалізації її основної діяльності з продажу фармацевтичних продукції.

Вищенаведене ще раз підтверджує висновок колегії суддів про те, що представництво здійснювало діяльність саме підготовчого та допоміжного характеру і виключно на користь та в інтересах материнської компанії, а не інших осіб.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, не повно встановив обставини справи, не вірно та не об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Компанії "Астразенека ЮК Лімітед" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Компанії "Астразенека ЮК Лімітед" задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби № 0002002230 від 11 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 28.05.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.