Ухвала суду № 31674778, 05.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 36969/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Зелений гай» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.07.2011р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Зелений гай» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Миколаївському районі Львівської обл. № 0000282321 від 17.06.2011р. (Т.1, а.с.3-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Миколаївському районі Львівської обл. № 0000282321 від 17.06.2011р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (Т.6, а.с.157-161).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ в Миколаївському районі Львівської обл., яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (Т.6, а.с.165-168).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення планової перевірки позивачем для обґрунтування понесених витрат були представлені документи - авансові звіти, первинні документи, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження на іноземній мові без наявності відповідного перекладу. Разом з тим, позивач зобов'язаний був забезпечити переклад звітних та первинних підтверджуючих документів.

Також на запит податкового органу позивачем не надано належного перекладу документів (не представлено документа про кваліфікацію перекладача); покликання платника податків на забезпечення усного перекладу і наявності на підприємстві працівника, відповідального за переклад первинних документів, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Окрім цього, долучені позивачем копії звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, містять численні виправлення та підчищення.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл. шляхом перетворення в Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією /МДПІ/ Львівської обл. Державної податкової служби (Т.6, а.с.175-176).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 11.05.2011р.-24.05.2011р. відповідачем ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл. проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Зелений гай» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки № 252/230/30418517 від 31.05.2011р. (Т.1, а.с.22-57).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 462794 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282321 від 17.06.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 578493 грн., з яких 462794 грн. за основним платежем та 115699 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.9).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про те, що платником податку сформовані валові витрати за рахунок понесених витрат на відрядження працівників за кордон (основною діяльністю підприємства є здійснення перевезення вантажів за межами митного кордону України); до перевірки представлені авансові звіти та первинні документи, пов'язані із правилами в'їзду та перебування у місці відрядження на іноземній мові, при цьому належного перекладу цих документів на вимоги ревізорів та на письмовий запит податкового органу не представлено.

За наведених обставин позивачем не дотримані вимоги Законів України «Про мови в Українській РСР» (із змінами і доповненнями), «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення планової перевірки позивачем для обґрунтування понесених витрат були представлені документи - авансові звіти, первинні документи, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, на іноземній мові, однак такі усно перекладалися відповідальною особою підприємства. На запит податкового органу підприємством був наданий письмовий переклад документів, також відповідач в порядку п.20.1.26 Податкового кодексу України не залучив до проведення перевірки перекладача.

Чинним законодавством відсутність перекладу належних первинних документів не розцінюється як відсутність самих первинних документів, що має своїм наслідком зменшення валових витрат підприємства; представлений позивачем переклад документів не потребував нотаріального посвідчення, оскільки нотаріус посвідчує лише справжність підпису перекладача.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 - до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Відповідно до п.140.1.7 Податкового кодексу України за запитом представника органу державної податкової служби платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписами ст.9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем під час проведення планової перевірки були надані податкового органу авансові звіти та документи, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, на іноземній мові.

Для забезпечення перекладу вказаних документів розпорядженням керівника ПП «Зелений гай» від 05.01.2009р. покладено на заступника директора Мороз Г.В. обов'язки щодо перекладу первинних документів, отриманих працівниками підприємства за кордоном (Т.6, а.с.114).

Окрім цього, на запит податкового органу № 10/23-058 від 23.05.2011р. позивачем повідомлено про забезпечення працівником підприємства усного перекладу відповідних документів (а.с.11, 12), при цьому вказані дії платника податків слід вважати обґрунтованими, оскільки відповідачем було надано одноденний строк для представлення перекладу значної кількості первинних документів (а саме за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р.).

Також під час розгляду заперечень позивача на складений Акт перевірки останнім листом № 191 від 14.06.2011р. був представлений відповідачу переклад первинних документів, здійснений перекладачами перекладацького центру «Галерея мов», власником якого є СПД ОСОБА_3 (Т.1, а.с.58-142).

Вказаний переклад податковим органом не прийнятий до уваги через непредставлення позивачем документа про кваліфікацію перекладача, та наявності недоліків проведеного перекладу.

Разом з тим, вказані зауваження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-яких обгрунтованих сумнівів щодо невірності перекладу відповідачем не наведено, до компетенції останнього не належить перевірка кваліфікації перекладача; також податковим органом не наведено конкретний перелік перекладених документів, що містять недоліки.

Із урахуванням наведених обставин справи колегія суддів вважає, що платником податків вжиті всі необхідні дії для представлення податковому органу перекладу первинних документів; також незважаючи на значний обсяг документів, відповідачем не залучено до участі перекладача в цілях перевірки правильності віднесення понесених витрат до складу валових витрат.

Додатково колегія суддів зазначає, що аналіз приписів пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.140.1.7 Податкового кодексу України вказує на обов'язок платника податків лише на запит податкового органу забезпечити переклад первинних документів, не зобов'язує платника податків мати такий переклад на момент проведення перевірки; також вказані норми не визначають форми (письмової чи усної) наведеного перекладу; не передбачають будь-якої відповідальності за незабезпечення перекладу таких документів.

Натомість, діючий на час перевірки Податковий кодекс України передбачає можливість залучення податковим органом у таких ситуаціях перекладача.

Із аналізу Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., убачається, що підставою для записів в бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні мати переклад на українську мову. Таким чином, безпосередньо документ, який є підставою для запису в бухгалтерському обліку, та його аутентичний переклад, - це різні документи; відсутність упорядкованого аутентичного перекладу на українську мову не може позбавити бухгалтерський документ на іноземній мові статусу первинного.

У розглядуваному випадку дата виникнення права на валові витрати визначається за правилами пп.5.3.9 п.5.3 та пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не може прирівнюватися до дати виконання аутентичного перекладу документа.

В частині необхідності нотаріального посвідчення перекладу документів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідності до Закону України «Про нотаріат» нотаріус лише засвідчує вірність перекладу з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Отже, при засвідченні перекладу нотаріус виконує зовсім іншу функцію - він засвідчує справжність підпису перекладача і саме за це несе відповідальність. Наявність такого засвідчення ніяк не впливає на дійсність чи недійсність самого документу.

Окрім того, як вбачається з запиту податкового органу, підприємство не зобов'язано здійснити переклад первинних документів нотаріусом.

Також із результатів попередньої перевірки позивача, а саме Акта перевірки № 448/230/30418517 від 10.08.2009р. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р., вбачається, що переклад первинних документів про витрати працівників підприємства у службових відрядженнях за кордоном у такий же спосіб визнаний таким, що відповідає вимогам податкового законодавства, що свідчить про неоднакове застосування податковим органом норм чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до валових витрат, а також безпідставність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. у адміністративній справі № 2а-7437/11/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька