Ухвала суду № 31666560, 30.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 33681/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Олендера І.Я.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року по справі № 2а-2243/10/0370 за позовом приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Маркет Ліс" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2010 року приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Маркет-Ліс" звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 01.04.2010 року № 0000651601/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38934 грн. 28 коп., в тому числі 35394 грн. 80 коп. основного платежу та 3539 грн. 48 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 01.04.2010 року № 0000651601/0.

Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що з метою отримання пояснень та прийняття участі у проведенні документальної перевірки платнику було направлено запрошення листом від 26.01.2010 року № 1079/10/15-115. Однак згідно отриманої поштової довідки, ПП ВКФ «Маркет-Ліс» за вказаною адресою не знаходиться. Таким чином, за відсутності підтверджуючих документів та пояснень платника, інспектором було зроблено висновок про порушення останнім п.9.8 ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість». Луцькою ОДПІ було направлено листом № 3332/10/15-115 від 18.02.2010 року акт від 16.02.2010 року № 934/15-115/30089533, однак конверт повернувся із зазначенням відсутності підприємства за місцезнаходженням. За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000651601/0 від 01.04.2010 року, яким позивачеві донараховано основний платіж та штрафні санкції по ПДВ. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони у судове засідання 30.05.2013 року не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що Актом Луцької ОДПІ від 16.02.2010 року № 934/15-115/30089533 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року встановлено порушення підприємством п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки при заповненні податкової декларації не здійснено умовний продаж залишків товарно-матеріальних цінностей в сумі 172294 грн. та основних фондів в сумі 4680 грн., які знаходились на балансі підприємства на день анулювання реєстрації платника ПДВ (15.12.2009 р.).

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №000065160/0 від 01.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38934 грн. 28 коп., в т. ч. 35394 грн. 80 коп. основного платежу та 3539 грн. 48 коп. штрафних санкцій.

Враховуючи те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року Луцькою ОДПІ, не було досліджено всіх необхідних документів, що стосуються предмету розгляду даної справи, ухвалою суду першої інстанції від 10.09.2010 року призначено додаткову позапланову виїзну перевірку відповідача з питань наявності товарних залишків та основних фондів на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки Луцькою ОДПІ складено довідку № 6632/23-2/30089533 від 27 вересня 2010 року, в якій зазначено, що на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (15.12.2009 р.) згідно даних бухгалтерського обліку встановлено наявність залишків товарно-матеріальних цінностей та основних засобів в сумі 176974 грн., а саме грибів лисичок солених в сумі 172294 грн., кондиціонерів в сумі 4680 грн. Дані товарно-матеріальні цінності та основні засоби були придбані без ПДВ у суб'єктів господарювання, що не є платниками податку на додану вартість.

За вимогами пункту 9.8 статті. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що оскільки, придбання товарних запасів та основних засобів здійснювався без нарахування податку на додану вартість, та на ці товарні залишки та основні фонди платником податку на додану вартість не був нарахований податковий кредит, то в такого платника податку на додану вартість відсутній обов'язок проводити умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшувати суму своїх податкових зобов'язань.

Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не порушено норм матеріального чи процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи та підтверджуються наявними в справі доказами.

На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року по справі № 2а-2243/10/0370- без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2013 року

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.