Постанова № 31674169, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5009/4717/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід26.03.2013р.у справі№5009/4717/12Господарського судуЗапорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"простягнення суми

за участю представників

- позивача:Залевська Н.С. (довіреність від 04.04.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - відповідач) 2366,08 грн. витрат зі сплати страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) особи, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, повинен згідно приписів статті 27 Закону України "Про страхування" відшкодувати позивачу витрати на сплату страхового відшкодування постраждалій особі за вирахування встановленого договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності розміру франшизи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Азарова З.П., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2011р. в м. Підгороднє сталася ДТП - зіткнення двох транспортних засобів: Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та Daewoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.

Постановою Амур-Нижнєдніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2011р. визначено, що ДТП сталася внаслідок здійснення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, водієм ОСОБА_6

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень. Майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від ризиків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди були застраховані за договором серії ДНТ №129_11 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 05.10.2011р. між позивачем (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ ТВ" (Страхувальник). Вказаним договором передбачено необмежену кількість осіб, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля Daewoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3241206 застрахована власником ОСОБА_6 у відповідача.

ДТП була визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено звіт про експертну оцінку транспортного засобу №С11-516 від 01.12.2011р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складав 4009,00 грн. Однак, згідно рахунка №3857 від 21.11.2011р., наданого ФОП "ОСОБА_7", фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 2866,08 грн. Тому, страховим актом позивача серія ДНТ №11/12 від 25.01.2012р. визначено суму збитку та страхового відшкодування в розмірі 2866,08 грн.

Позивач на підставі договору страхування та згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту сплатив вищезазначену вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №5603 від 06.12.2011р.

05.06.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензію №349/1 про відшкодування виплаченої суми, але відповідач не задовольнив ці вимоги позивача, тому він звернувся з позовом про стягнення 2366 грн. 08 коп. страхового відшкодування (з врахуванням встановленої полісом франшизи в розмірі 500 грн.), сплаченого страховиком за шкоду, завдану в результаті ДТП.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позовних вимог мотивував їх обґрунтованістю.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Подібне положення міститься в статті 27 Закону України "Про страхування".

Згідно вказаних норм до позивача перейшло право вимоги не в розмірі його фактичних витрат взагалі, а право вимоги, яке страхувальник має до відповідальної за збиток особи, в межах фактичних витрат позивача.

Враховуючи те, що майнова шкода постраждалої особи не перевищує суму здійсненої позивачем страхової виплати, вимоги позивача про стягнення 2366,08 грн. заявлені з урахуванням визначеної полісом №АА/3241206 франшизи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі про те, що судами не було досліджено всіх обставин справи, а саме: чи відшкодувала винна у ДТП особа завдану шкоду, що є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати страховиком, не дають правових підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права.

Так, статтею 38 Господарського процесуального кодексу України як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів, якщо про це не подано клопотання, відтак, відповідно до вимог статті 33 зазначеного кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів частини другої статті 111 вказаного кодексу не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, а відтак, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтями 1115, 1117 цього кодексу, особа що подала касаційну скаргу, мала доводити ці обставини у суді першої та апеляційної інстанції, у тому числі шляхом подачі відповідних клопотань, а із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається що судами порушено або неправильно застосовано норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі Господарського суду Запорізької області №5009/4717/12 - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський