Ухвала суду № 31671334, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-39805/10

№ К-39805/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничого комплексу «Рона-Маркет»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі № 2а-598/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничого комплексу «Рона-Маркет»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів умотивовані висновком про те, що сплата позивачем процентів за банківськими кредитами, які отримані для рефінансування кредиторської заборгованості ПП «Рона-Опт» та Приватного підприємця ОСОБА_4 за банківськими кредитами, за яких позивач виступив поручителем, не має зв`язку з його господарською діяльністю, а отже позивач безпідставно відніс ці суми процентів до валових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Торгівельно-виробничого комплексу «Рона-Маркет» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.07.2009 за № 97/23/34362950/12, про порушення позивачем норм підпунктів 1.32 ст.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): заниження податку на прибуток на загальну суму 180816,10 грн. за ІV квартал 2007 року, І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік, І квартал 2009 року, внаслідок безпідставного віднесення до валових витрат за вказані податкові періоди витрат у загальній сумі 620456,40 грн., що складає суму процентів за банківськими кредитами, які отримані для рефінансування кредиторської заборгованості ПП «Рона-Опт» та Приватного підприємця ОСОБА_4, за яких позивач виступив поручителем перед банком за кредитними договорами, укладеними цими особами з банком.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 06.08.2009 № 0000512300/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток 266455,40 грн. (у т.ч. 180817,00 грн. - основний платіж та 85638,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 12.10.2009 № 0000652300/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 194655,20 грн. (у т.ч. 131747,00 грн. - основний платіж та 62908,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що 25.09.2007 позивач (поручитель) уклав договори поруки, за умовами яких поручитель поручається перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за виконання боржниками (ПП «Рона-Опт» та Приватним підприємцем ОСОБА_4) своїх зобов`язань, а саме: ПП «Рона-Опт» - за кредитним договором від 10.03.2006 № 012/06-11/1772 щодо повернення грошових коштів у сумі 1500000,00 грн.; Приватним підприємцем ОСОБА_4 - за кредитним договором від 20.06.2006 № 012/06-11/2030 щодо повернення кредиту у сумі 2100000,00 грн.

25.09.2007 позивач (позичальник) уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції (кредитор) генеральну кредитну угоду від 25.09.2007 № 012/15-12/2967, за умовами якої кредитор зобов`язується надавати позивальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах від 25.09.2007: №№ 012/15-12/2967/1, 012/15-12/2967/2. За умовами кредитного договору № 012/15-12/2967/1 позивач отримав кредит у сумі 2200000,00 грн. зі строком погашення до 17.09.2017; цільове призначення кредиту - рефінансування заборгованості Приватного підприємця ОСОБА_4 За умовами договору № 012/15-12/2967/2 кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 7300000,00 грн. зі строком погашення до 17.09.2017; цільове призначення кредиту - розвиток бізнесу та рефінансування заборгованості ПП «Рона-Опт» та власної заборгованості перед ВАТ «Біг-Енергія» (кредитний договір від 05.03.2007. № 005 (а.с.133-134). Процентна ставка за цими кредитними договорами встановлена в розмірі 12,5 %.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті).

Однією з визначальних ознак, які дозволяють віднести витрати платника податків на купівлю товарів (послуг) до валових витрат, є призначення останніх для її використання платником податку у власній господарській діяльності.

За змістом вказаних правових норм при тлумаченні їх у системному зв'язку валовими витратами не можуть вважатися витрати платника податку, які не відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті будь-якого господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Та обставина, що позивач уклав кредитні договори та договори поруки для забезпечення виконання зобов`язань інших суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема Приватного підприємця ОСОБА_4, яка є директором позивача, без наведення будь-яких доводів щодо доцільності взяття на себе таких зобов`язань та відповідності витрат, які виникли внаслідок укладення таких договорів, діловій меті його господарської діяльності свідчить про безпідставність віднесення процентів за цими договорами до складу валових витрат відповідного податкового періоду. Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача юридичних підстав для збільшення валових витрат на 620456,40 грн. відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню наведених правових норм.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничого комплексу «Рона-Маркет» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко