Ухвала суду № 31671331, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-34348/10

№ К-34348/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтське хлібоприймальне підприємство»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010

у справі № 2-а-7642/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Балтське хлібоприймальне підприємство»

до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Балтської МДПІ від 06.12.2004: №№ 000143/2300/3/1165, 000143/2300/3/1166, 000252/2300/3/1167.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ВАТ «Балтське хлібоприймальне підприємство» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за квітень 2004 року сум бюджетного відшкодування, визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 06.08.2004 № 133-23-00955213, про порушення підприємством норм підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), абзацу 2 ст. 83 «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (Закон № 1344-IV) щодо завищення податкового кредиту у сумі 117160,00 грн. у квітні 2004 року за податковою накладною, виписаною ПІІ «Сєрна» за наслідками господарських операцій з поставки ячменю, який у лютому був відвантажений на експорт, внаслідок чого позивачем завищено бюджетне відшкодування за квітень 2004 року на 106730,00 грн. та занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2004 року на 10430,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті повідомлення-рішення від 06.12.2004: № 000143/2300/3/1165 про завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2004 року на 3450,00 грн.; № 000143/2300/3/1166 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14602,00 грн. ( у тому числі: 10430,00 грн. - основний платіж та 4172,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 000252/2300/3/1167 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 103280,00 грн. (основний платіж).

У судовому процесі встановлено, між позивачем (продавець) та «Гленкор Інтернешнл АН» (резидент Швейцарії) (покупець) укладений зовнішньоекономічний контракт від 12.01.2004 № 170005 про поставку ячменю фуражного урожаю 2003 року у кількості 950,00 т. На виконання цього контракту позивач уклав з ПП «Сєрна» договір від 20.02.2004 № S-131-04 купівлі-продажу ячменю у кількості 907,00 т. ПП «Сєрна» виписав позивачу податкову накладну від 20.02.2004 № 00222 на загальну суму 702960,40 грн., у т.ч. ПДВ 117160,00 грн. У подальшому позивач здійснив експорт ячменю компанії «Гленкор Інтернешнл АН», підтвердженням чого є ВМД від 27.02.2004 № 50004/4/005313.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2007 № 107-VI) у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

За змістом цієї норми платник податку не має права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості товару, за господарськими операціями з поставки товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 6.3 ст.6 цього Закону (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України згідно з пунктами 5.1 та 5.2 цього Закону.

Частиною 2 ст. 83 Закону № 1344-IV встановлено, що до 1 липня 2004 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів, які підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь).

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Частиною 3 цієї статті визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування

Разом з тим, чинним законодавством не встановлено критеріїв, за якими той чи інший закон може бути визначений як закон про оподаткування, Закон № 1344-IV включає норми які регулюють питання, що охоплюються сферою оподаткування.

Згідно пункту 1 частини 2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Відповідно до частини 3 рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України № 18/183-97) конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Як зазначив Конституційний Суд України, звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, застосовуючи вищенаведені норми, зробив правильний висновок про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за господарською операцією з придбання товару (ячменю) у ПІІ «Сєрна», який у подальшому поставлявся за операціями експорту «Гленкор Інтернешнл АН», з огляду на звільнення таких операцій від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтське хлібоприймальне підприємство» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко