Ухвала суду № 31670122, 06.06.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Оніпко О.В., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Просто" на рішення Рівненського міського суду від 13 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Просто" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 13 лютого 2013 року зазначені вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним договір №341333 з додатками №№1, 2, що укладений 16 лютого 2011 року між сторонами, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Просто" (далі - ТОВ „Авто Просто"), код ЄДРПОУ 35509011, на користь позивача 48 725, 19 гривень сплачених коштів за угодою та 601, 95 гривень судового збору в дохід держави на рахунок 31217206700002 в УДК м. Рівне, код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача \код з ЄДРПОУ\ 38012714.

На рішення суду ТОВ „Авто Просто" подано апеляційну скаргу, де покликається на порушення норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про незрозумілість висновків суду щодо покладення обов'язків відповідача, за створення яких сплачує позивач, а також про те, які саме виплати не породжують для ТОВ „Авто Просто" зобов'язань. Не погоджується з наявністю в діяльності відповідача ознак пірамідальної схеми, про що наводив свої твердження: сплата споживачем за можливість одержання компенсації; компенсація надається за рахунок залучення інших споживачів до схеми; відсутність споживання послуг або продукції. Вважає, що в силу ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" до пірамідальних схем можна віднести діяльність будь-яких суб'єктів господарювання, в т.ч. і пенсійних фондів (і недержавних теж), лотереї, кредитних спілок тощо.

Оскільки спірні відносини не ґрунтуються на діяльності пірамідальних схем, тому норми закону про це застосуванню судом не підлягали, а сам позов задоволеним не міг бути. Належним до застосування вважає Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і розпорядження №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг „Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах".

Покликався на те, що ТОВ „Авто Просто" не продає автомобілі, тому не може пропонувати товар або продукцію.

Висновок суду про несправедливість умов оспорюваного договору суперечить обставинам справи та вимогам закону.

Неправильним є визнання угоди недійсною, оскільки сам суд констатував про її нікчемність, а тому і неможливість її оспорювання.

З цих міркувань просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог до відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ТОВ „Авто Просто", колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оспорюваний правочин укладено з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає у введенні в оману споживача шляхом залучення його коштів з метою реалізації пірамідальної схеми. Повернення сплачених на виконання умов угоди коштів передбачено як правовий наслідок визнання договору недійсним.

Матеріалами справи встановлено, що 16 лютого 2011 року між сторонами укладено угоду №341333, за умовами якої ОСОБА_1 мало бути надано як учаснику програми послуг, спрямованих на придбання товару - автомобіля марки „ЗАЗ Ланос", вартість якого складає 71 680, 00 гривень через програму „Авто Так", організовану відповідачем (а.с. 5-12).

Норми ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачають виникнення договірних зобов'язань за завданням однієї сторони (замовника) в другої сторони (виконавця), що полягає у наданні послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З додатку №1 до угоди вбачається, що особу, з якою ТОВ „Авто Просто" уклав договір про забезпечення автомобіля для позивача, а так само виробника, імпортера, дистриб'ютора, модель, основні технічні характеристики автомобіля цим правочином не визначено.

Очевидним є те, що обов'язком відповідача є організація та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи та здійснення адміністративних процедур. Натомість обов'язком ОСОБА_1 є виконання зобов'язань, встановлених оспорюванню угодою, у визначених порядку і в строки.

Сплативши на виконання угоди вступний (2 580, 48 гривень) та 23 щомісячних внесків, а всього на суму 48 725, 19 гривень, позивач права на автомобіль за договором не набув.

Правова позиція Верховного Суду України з приводу оспорювання правочинів з підстави використання контрагентом - виконавцем нечесної підприємницької діяльності висловлена у Постанові від 23 травня 2012 року, що ухвалена за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „Філдес Україна" про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди.

З посиланням на вимоги ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" зроблено висновки про заборону нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Зазначений Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми.

Частина перша ст. 360 (7) ЦПК України встановлює обов'язковість для всіх судів України прийнятого Верховним Судом України рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції про те, що заперечуваний правочин є таким, який вводить споживача в оману, оскільки останній сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. Виконавець без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи „АвтоТак".

З урахуванням положень ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" оспорюваний договір вірно визнано судом недійсним.

Згідно з абз. другим ч. 1 ст. 216 ЦК України - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому присудження сплачених ОСОБА_1 48 725, 19 гривень на користь відповідача на виконання угоди, яка визнана судом недійсною, є обґрунтованим і відповідає закону.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо нечесної підприємницької діяльності відповідача і створення ним пірамідальної схеми на увагу не заслуговують.

Покликання ТОВ „Авто Просто" про регулювання спірних відносин Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і розпорядженням №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг „Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах" спростовуються їх необґрунтованістю.

Неприйнятними є і його посилання на порушення норм процесуального права, оскільки не знайшли свого підтвердження в засіданні апеляційного суду.

Підставами для залишення апеляційної скарги без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Просто" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 13 лютого 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: