Ухвала суду № 31669827, 23.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р.

справа № 2а/0470/12020/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регада Груп" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій , -

в с т а н о в и в:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року та зобов’язати відповідача утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті перевірки № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року. Зобов'язано Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, яка підлягає розгляду у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, зважаючи на наступне.

З позовної заяви суд апеляційної інстанції вбачає, що позивач фактично оскаржує висновок, викладений у акті № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Під актом розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскарження висновків викладених у акті перевірки, які не встановлюють для позивача будь-яких обов’язків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту порушених прав. Акт перевірки є доказом при вирішенні спору про скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі акту. Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків у осіб чи суб’єктів владних повноважень, не породжує юридичних наслідків, не впливає на його права та обов’язки, а також не є обов’язковим для виконання і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії податкового органу щодо оформлення результатів перевірки, не порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому такі позовні вимоги не підлягають розгляду в ні порядку адміністративного судочинства, ні в порядку іншого судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року.

Акт перевірки може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про визначення грошових зобов’язань, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків, тому вимоги щодо зобов’язання відповідача утриматись від використання у своїй діяльності акту № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року є безпідставними та не підлягають задоволенню, з огляду на положення ПК України, яким податковому органу надано право використання даного акту перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року - закрити, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року – скасувати.

Провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними та протиправними щодо висновків викладених в акті № 648/23-4/37302957 від 07.09.2011 року - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної з моменту її постановлення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту проголошення.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим