Ухвала суду № 31668001, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.Справа № 2а-5666/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Україна-Петровський" до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.12 р. № 0000012201, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фермерське господарство "Україна-Петровський" звернулося до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.12 р. № 0000012201 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірним рішенням йому безпідставно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, адже він є сільськогосподарським товаровиробником і перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, який не передбачає сплати цього податку до бюджету. Також посилається на те, що податкове законодавство не пов'язує можливість перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів на право користування земельними ділянками. Визначальним чинником, на його думку, є виробництво сільгосппродукції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0000012201, прийняте Баштанською МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби 1 жовтня 2012 р., визнано протиправним і скасовано. Відшкодовано ФГ "Україна-Петровський" судовий збір в сумі 736,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач як юридична особа зареєстрований Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області 17 січня 2001 року, та з 1 січня 2009 року перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, як сільськогосподарське підприємство .

МДПІ у вересні 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року до 30 червня 2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 18 вересня 2012 року № 215/22-20898121 .

МДПІ встановлено порушення ст. 199 п. 199.1., 199.2., ст. 209 209.6., 209.15., 209.16. Податкового кодексу України, ст. 15, 18 Закону України "Про оренду землі", ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого відповідачем зроблено висновок про заниження ПДВ на загальну суму 58853,00 грн.

На підставі акту перевірки, 1 жовтня 2012 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000012201, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 58853,00 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14 713,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, стало виробництво позивачем продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договору емфітевзису, а тому питома вага продукції, виготовленої на власних землях менше 75%, що виключає можливість використання позивачем спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно зробив висновок про заниження ПДВ та застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 ПК України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених п. 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з п. 302.1 ст. 302 ПК України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Колегія суддів зазначає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з п.п. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 ПК України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм ПК України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Водночас ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п. 308.4 ст. 308 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Відповідач вірно зазначив, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору. Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм ПК України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст. 301 ПК України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач користується земельною ділянкою площею 57,03 га на підставі договору емфітевзису, який підписувався позивачем та Казанківською районною державною адміністрацією щорічно, починаючи з 2008 року. Договір не зареєстрований в органах Державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснені всі заходи, направлені на проведення належної реєстрації договору емфітевзису, однак з незалежних від нього причин, договір так і не було зареєстровано на момент проведення перевірки .

Згідно п.3.1 акту перевірки позивач має право бути зареєстрованим як платник фіксованого сільськогосподарського податку, так як питома вага вартості сільськогосподарських товарів становила не менш як 75% вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач неправомірно занизив ПДВ та застосував штрафні санкції, оскільки позивачем виконана обов'язкова вимога (мінімальний розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва) для перебування на обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, не проведення ж державної реєстрації договору емфітевзису не є підставою для позбавлення позивача такого статусу.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.2 ч.1 197,п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: