Ухвала суду № 31667904, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 1570/7214/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2012 року №0001252310, № 0001242310 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000831701 в частині визначення суми штрафної санкції у розмірі 699156,38 грн.

Свої позовні вимоги КП «ЖКС «Порто-Франківський» обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «ЖКС «Порто-Франківський» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.11.2012 р. по 12.01.2012 р. відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 19.01.2012 р. № 270/23-20/35303262 (а.с. 22-69 т. 1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 41073 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 р. в сумі 41073 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59205 грн., у т.ч. у лютому 2010 р. в сумі 20793 грн., в травні 2010 р. в сумі 350 грн., у вересні 2010 р. в сумі 2347 грн. та у вересні 2011 р. в сумі 35715 грн.; абз. б п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Порядку заповнення та надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку та сум, утриманого з них податку, в результаті чого перерахування грошових коштів СГД - фізичним особам за 2010 р. у податкових розрахунках по формі № 1-ДФ відображено не в повному обсязі; абз. б, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого перерахування грошових коштів фізичним особам за 2011 р. у податкових розрахунках по формі № 1-ДФ відображено не в повному обсязі; п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16 Закону України 2Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого до бюджету не перераховано податок з доходів фізичних осіб з виплаченої заробітної плати у сумі 2796625,51 грн. за 2010-2011 р.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 р. № 0001252310 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за основним платежем на 41073 грн.; податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 р. № 0001242310 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 59205 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14801 грн.; податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 р. № 0000831701 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 2796625,51 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 699156,38 грн. (а.с. 70-72 т. 1).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Між КП «ЖКС «Порто-Франківський» (замовник) та ТОВ «Київград» (підрядник) було укладено договори від 01.08.2011 р. № 0108-1, від 08.08.2011 р. № 881, від 08.08.2011 р. № 882, 08.08.2011 р. № 883, 08.08.2011 р. № 884 (а.с. 73-75, 80-82, 87-89, 94-96, 101-103 т. 1), відповідно до яких підрядник у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією виконує поточний ремонт покрівель житлових будинків, які розташовані за адресою: пров. Нахімова, 6, вул. Маразлієвська, 12, вул. Маразлієвська, 1а, пров. Віце-адмірала Жукова, 4, вул. Жуковського, 29.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до суду надані акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в (а.с. 76-78, 83-85, 90-92, 97-99, 104-106 т. 1), довідки про вартість виконаних підрядних робіт і затратах за формою № КБ-3 (а.с. 201-205 т. 1), податкові накладні (а.с. 79, 86, 93, 100, 107 т. 1) та платіжні доручення про оплату наданих послуг (а.с. 123-127).

Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 затверджено типові форми первинних документів з обліку у будівництві.

Проте, спільним наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Державного комітету статистки України від 4 грудня 2009 року N 453/553 вищезазначений наказ скасований.

З метою приведення типових форм первинних документів з обліку у будівництві до вимог законодавства наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 4 грудня 2009 року N 554 затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництвіКБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які слід застосовувати при проведенні взаєморозрахунків за виконані будівельні роботи між замовниками та виконавцями робіт у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч вищезазначеним вимогам довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 по відносинам з ТОВ «Київград» до перевірки не надавав, посилаючись на те, що коректна вартість виконаних підрядних будівельних робіт зазначена на стор. 3 кожного з актів за формою № КБ-2в. Таким чином, податковим органом було правомірно зазначено про неналежне підтвердження господарських операцій з ТОВ «Київград» необхідними первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, надані до суду довідки за формою № КБ-3 складені з помилками, оскільки не містять дати складання та періоду, у який відбувались господарські відносини та складалась така довідка.

Відповідно п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Позивач, у травні, вересні 2010 р. мав господарські відносини з ПП «Дана маркет юг», у зв'язку з чим останнє поставляло пісок КП «ЖКС «Порто-Франківський».

На підтвердження здійснення таких операцій позивачем до суду надані видаткова накладна від 13.09.2010 р. № 13/09 на загальну суму 2100 грн., у т.ч. ПДВ - 350 грн. (а.с. 108 т. 1) та від 27.05.2010 р. № 40 на загальну суму 2100 грн., у т.ч. ПДВ - 350 грн. (а.с. 110 т. 1); податкові накладні від 13.09.2010 р. № 3601 на загальну суму 2100 грн., у т.ч. ПДВ - 350 грн. (а.с. 109 т. 1) та від 27.05.2010 р. № 1372 на загальну суму 2100 грн., у т.ч. ПДВ - 350 грн. (а.с. 111 т. 1).

Надані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженомунаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, видаткова накладна від 13.09.2010 р. № 13/09 не містить такого обов'язкового реквізиту як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Видаткова накладна 27.05.2010 р. № 40 не містить найменування товару, у зв'язку з чим неможливо встановити, який саме товар придбавався позивачем у травні 2010 року. Крім того, згадана накладна також не містить ПІБ та посад осіб, які були відповідальні за здійснення господарської операції.

Інших документів на підтвердження здійснення вказаної операції як-то: актів приймання-передачі товару, платіжних документів про оплату товару КП «ЖКС «Порто-Франківський» до суду не надано, у зв'язку з чим позивач не підтвердив здійснення господарської операції належним чином.

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Проте всупереч зазначеним законодавчим вимогам первинні документи по господарській операції позивача з ПП «Дана маркет юг» не містять обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав господарські відносини з КП «Одескомунтранс» та ПП «Река», на підтвердження здійснення яких перевіряючим було надано копії податкових накладних без наявності їх оригіналів.

Відповідно до положень ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

З вищенаведених законодавчих положень вбачається, що відсутність оригіналів первинних документів у перевіряємого підприємства можливо лише за умови їх вилучення правоохоронними та іншими органами, однак таких відомостей позивач не надав ні при проведенні перевірки, ні до суду.

Таким чином, податковим органом правомірно зазначено про безпідставне віднесення позивачем сум податку на додану вартість по відносинам з КП «Одескомунтранс» та ПП «Река» до податкового кредиту лютого, травня 2010 року.

Також на стор. 27 акту перевірки від 19.01.2012 р. № 270/23-20/35303262 податковим органом зазначається про порушення позивачем порядку визначення дати виникнення податкових зобов'язань по господарським відносинам з ТОВ «Київград» з надання послуг по виконанню підрядних будівельних робіт.

Так, п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Виходячи з вищенаведених законодавчих положень, посилання позивача на п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України як на підставу визначення дати виникнення податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ «Київград» у вересні 2010 р., є безпідставними, оскільки у даному випадку позивач повинен був застосовувати касовий метод податкового обліку.

У перевіряємий період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. відносини зі справляння податку з доходів фізичних осіб регулювались Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», та у 2011 році Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15 вказаного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Аналогічний порядок сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету податковими агентами встановив Податковий кодекс України (розділ IV), який вступив в силу у 2011 році.

З матеріалів справи вбачається, що заробітну плату працівникам КП «ЖКС «Порто-Франківський» у перевіряємому періоді з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. сплачено у розмірі 26760252,72 грн. Податок з доходів фізичних осіб по виплаченій заробітній платі працівникам підприємства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. перераховувався до бюджету у розмірі 3327809,82 грн.

Поряд з цим, на порушення вимог п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України позивач не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб по виплаченій заробітній платі працівникам підприємства на 01.02.2010 р. - 1494874,8 грн., 01.03.2010 р. - 1484899,64 грн., 01.04.2010 р. - 1226742,19 грн.,01.05.2010 р. - 1385108,73 грн., 01.06.2010 р. - 1552795,97 грн.,01.07.2010 р. - 1665665,91 грн.,01.08.2010 р. - 1893408,21 грн.,01.09.2010 р. - 1722134,6 грн., 01.10.2010 р. - 2244594,56 грн., 01.11.2010 р. - 2425899,85 грн., 01.12.2010 р. - 2594595,81 грн., 01.01.2011 р. - 2221255,87 грн., 01.02.2011 р. - 2415958,71 грн., 01.03.2011 р. - 2141725,21 грн., 01.04.2011 р. - 2048759,74 грн., 01.05.2011 р. - 2268732,61 грн., 01.06.2011 р. - 2462887,35 грн., 01.07.2011 р. - 2561837 грн., 01.08.2011 р. - 2601265,17 грн., 01.09.2011 р. - 2760465,72 грн., 30.09.2011 р. - 2918657,08 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 року № 0001252310, № 0001242310 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000831701 в частині визначення суми штрафної санкції у розмірі 699156,38 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 3 червня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/