Постанова № 31667871, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 815/737/13-а

Категорія: 8.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Одеський коньячний завод» звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2013 року №00000622000.

Свої позовні вимоги ПАТ «Одеський коньячний завод» обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС від 16.01.2013 року №0000062200 в частині донарахування акцизного податку в розмірі 118395,10 грн. та штрафних санкцій в розмірі 59197,55 грн.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №1/22-0/00412056/1 від 04.01.2013 року (а.с.12-22), яким були встановлені порушення позивачем п.214.6,п.214.7 ст.214, п.216.2 ст.216 Податкового кодексу України в частині донарахування акцизного податку за період липень-грудень 2011 року на загальну суму 131887,85 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 16.01.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000062200 (а.с.23) щодо нарахування акцизного податку в розмірі 131887,85 грн., штрафних санкцій 65943,94 грн.

В ході перевірки досліджено, що акти прийому спирту коньячного та акти експертизи Торгово-промислової палати України оформлювалися ПрАТ «ОКЗ» за наслідками здійснення господарських операцій з імпорту спирту коньячного, який здійснювався підприємством згідноконтрактів, укладених ПрАТ ОКЗ із Товариством з обмеженою відповідальністю "Руджи" (Грузія згідно контракту від 12.04.2007р. №88/К/43-07, "Хелько Альколь ЛТД"(Кіпр) згідно контрактів від 09.12.2009р. .№ 91209, від 11.12.2009р. №91211 та Акціонерним товариством "Алколес и Винос С.А" (Іспанія) згідно договору від 30.03.2009р. №30/03/09.

Згідно актів прийому коньячного спирту зазначено кількість спирту коньячного, вказаного в документах постачальників (ТОВ „Руджи", АТ „Алколес и Винос С.А.", „Хелько Алкоголь"), фактично прийнятого позивачем та кількість коньячного спирту, щодо якого при його прийманні встановлено нестачу. В кожному акті зазначалося про нестачу спирту поза межами норм нестачі. Зазначені показники наведені в актах. При цьому, відповідні акти не засвідчені вантажовідправником (продавцем) товару. А це, в свою чергу, ставить під сумнів легітимність актів, оскільки відсутні відомості вантажовідправника (продавця) товару.

Згідно п. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі - ЗУ №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 ЗУ №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі - наказ №88) первинні документи - для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади, прізвища і підписи відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.15 наказу №88 Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно аналізу відповідних вищенаведених норм вбачається, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, та складається сторонами господарської операції.

Тобто, відповідні акти (які надає позивач в обґрунтування позовних вимог) повинні складатися як з боку вантажовідправника (продавця) так і з боку вантажоодержувача (покупця) товару, як вбачають вищенаведені норми.

Посилання позивача на те, що моментом переходу права власності на товар - це момент його приймання покупцем, підтвердженням чого є підписаний представником покупця акт є хибним, необгрунтованим та недостовірним.

Так, вищенаведене посилання позивача суперечить нормам Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (із змінами та доповненнями) (далі - ЦК України), Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV (із змінами та доповненнями) та вищенаведеним нормам, оскільки, в даному випадку позивач самостійно вирішує (користується) правом продавця при складанні актів. Тобто, акти складені в односторонньому порядку, з боку позивача.

Перевіркою встановлено наявність понаднормативних втрат спирту коньячного при транспортуванні всього за період охоплений перевіркою на 281,09 дал б.с. (або 2810,9 літрів б.с.), а саме у липні 2011р. на 150,77 б.с. та серпені 2011р. на 130,32 б.с, які були виявлені при прийманні та відображені в актах приймання коньячного спирту.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) за понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний податок у розмірі, визначеному законом.

Згідно ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-XII (із змінами та доповненнями) (далі - ЗУ №959) зовнішньоекономічний договір (контракт) -матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами

Таким чином, момент здійснення імпорту не може бути однозначно пов'язан з фактичним перетинанням товару митного кордону України, оскільки ЗУ №959 допускається купівля товару «без ввезення цих товарів на території України», що логічно кореспондується з визначенням моменту здійснення імпорту, як момент перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що момент переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, є момент перетину товаром митного контролю України є безпідставними.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до ст.94 Митного кодексу. України від 12.12.1991р. № 1970-ХП (із змінами та доповненнями) товари, та інші предмети, які зберігаються під митним контролем і за якими власник не звернувся до кінця строку зберігання, передбаченого статтями 89 та 145 цього Кодексу, підлягають реалізації відповідно до цього Кодексу.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007р. №94433/7/22-6017 датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування")

Отже, вищенаведені норми свідчать що право власності у позивача на товар набуває в момент оформлення вантажно-митної декларації, тобто на митній території України. Таким чином, при транспортуванні товару з митниці до відповідних об'єктів позивача, власником є саме позивач. В цьому випадку усі понаднормативні втрати спирту є втратами саме позивача, тому вони оприбутковуються згідно чинним законодавством.

Також, позивач у перевіряємому періоді здійснював виробництво шампанського України та вин ігристих відповідно до вимог КД У 00011050-15.93.11-01:2009 "Основні правила виробництва та зберігання шампанського України та вин ігристих". Готова продукція відповідала вимогам ДСТУ 4800-2007 "Шампанське України. Технічні умови" та ДСТУ 4807:2007 "Вина ігристі. Технічні умови", про що свідчать сертифікати відповідності, які були видані ДП "Одесастандартметрологія".

Норми втрат сировини під час виробництва шампанського України та вин ігристих резервуарним методом були затверджені Мінагрополітики та продовольства України 27.12.2011 р. Відповідно до п. 2 Примітки вищезазначеної Норми - норми втрат і відходів є граничнодопустимими. Забороняється списання сировини або продукції за даними нормами до встановлення фактичних втрат. Фактичні втрати визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або продукції з даними бухгалтерського обліку.

У перевіряємому періоді позивач неправомірно застосовував норми та списував втрати при розливі та контрольній витримці шампанського України та вин ігристих, що відображено у щомісячних звітах про рух шампанських вин на ділянці розливу та у звітах про рух шампанських та ігристих вин на незавершеному виробництві.

Понаднормативні втрати шампанського України та вин ігристих на ділянці розливу та при контрольній витримці всього склали 435,25 дал., а саме втрати при розливі - 325,25 дал., та втрати при витримці -110,0 дал.

Відповідно до пп. 1.1.2 п. 1.1 р.І втрати сировини при виробництві виноробної продукції, затверджені ДААК Державної податкової адміністрації України від 12.04.2004р. забороняється списання сировини або продукції за даними нормами втрат до встановлення фактичних втрат. Фактичні втрати визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або виноробної продукції з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст.13 ЗУ №418 за понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний податок у розмірі, визначеному законом.

Згідно п.214.6 ст. 214 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) у разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Відповідно до п.214.7 ст. 214 ПКУ при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у п. 216.3 ст. 216 ПКУ, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з п. 214.6 ст. 214 цього Кодексу.

Згідно п.216.2 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого; знищеного, втраченого підакцизного товару, (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеними порушеннями загальна сума недоплати акцизного податку склала 131 887,85 грн., у тому числі по періодам: липень 2011р. - 64438,97 грн., серпень 2011р. - 57003,43 грн., вересень 2011р. - 2282,37 грн., жовтень 2011р. - 2097,15 грн., листопад 2011р. - 3179,83 грн., грудень 2011р. - 2886,10 грн.

Отже, на думку колегії суддів, підстав для висновку про протиправність спірних рішень відповідача не мається.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення оскаржена постанова суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2013 року №00000622000- відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 3 червня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/