КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13461/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
У Х В А Л А
Іменем України
29 травня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товару від 05.06.2012 року № 100200000/2012/111216/2 та зобов'язання вчинити певні дії -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товару від 05.06.2012 року № 100200000/2012/111216/2 та зобов'язання вчинити певні дії.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 23.10.2012 року в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до зовнішньоекономічного контракту № CHN-MIU/221/0911 від « 08» вересня 2011 року із контрагентом компанією TIANTAI FUHUA RUBBER CO. LTD. (Китай), позивач здійснював імпорт в Україну товару, перелік якого визначений у комерційному інвойсі та специфікації, а саме: Товар № 1/1 «шланги з ПВЧ м'які, армовані для поливу», країна виробництва - Китай, торгова марка - ПАЛІСАД, код товару згідно УКТЗЕД 39173900 (далі - Товар).
Відповідно до ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за № 669/16685 (зі змінами та доповненнями), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Так, при розгляді запиту, відділом митних платежів було проаналізовано інформацію, що містилася у товаросупровідних документах, наданих позивачем (декларантом) до митного оформлення, та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозилися на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем 1 було встановлено, що позивачем до митного оформлення не було подано всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з пунктом 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; заявка на поставку, згідно з п. 3.1 Контракту; та крім того, заявлена позивачем митна вартість товарів була значно нижчою рівня митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яких міститься у ціновій базі даних ЄАІС.
Згідно вантажно-митної декларації № 100200000/2012/489415 та декларації митної вартості товару № 100200000/2012/489415, керуючись ст. 58, ст. 65 Митного кодексу України (в редакції від 01.06.2012 року), згідно з якими митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі, позивачем було визначено митну вартість Товару що імпортується за основним методом, а саме - за ціною договору (вартість операції), що становило суму у розмірі 19 302,36 доларів США, або в перерахунку по курсу НБУ (7,9925) - 154 274,11 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят чотири гривні 11коп.).
Однак відповідачем 1, під час митного оформлення товару було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: оригінал прайс-листа, переклад експортної ВМД, висновок експертної організації, відповідну бухгалтерську документацію, замовлення на поставку тощо.
У зв'язку з неможливістю позивача надати додаткові документи під час митного оформлення товару, відповідач 1 виніс Рішення № 100200000/2012/111216/2 від 05.06.2012 року про визначення митної вартості за резервним методом, яким митну вартість товару було визначено у розмірі 507 737,07 (п'ятсот сім тисяч сімсот тридцять сім гривень 07 коп.), або в перерахунку по курсу НБУ (7,9925) - 63 526,69 доларів США.
Згідно з приписами статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
В силу положень статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, який переміщувався ним через митний кордон України на підставі ВМД № 100200000/2012/489415, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
З огляду на положення частини другої статті 265 Митного кодексу України, пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів Київською регіональною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості ДМВ № 100200000/2012/489415 було витребувано від декларанта банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, заявка на поставку згідно п. 3.1. Контракту, крім того, заявлена позивачем митна вартість товарів нижча рівня митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС.
Декларант (уповноважена особа позивача - Кравченко К.М.) ознайомився з таким записом, про що зазначено на ДМВ № 100200000/2012/489415 з проставленням дати, прізвища та підпису 05.06.2012 року.
Про неможливість надати додаткові документи декларантом було зроблено запис на декларації митної вартості.
Згідно постанови Верховного Суду України від 10.04.2012 року у справі за позовом ТОВ «Грета» до Східної митниці Держмитслужби України визначено, що «надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів».
Листом - відповіддю від Київської регіональної митниці від 27.07.2012 року № 14/2-11/20343 було повідомлено позивача, що у зв'язку з виявленням неточностей та розбіжностей в наданих додаткових документах, Київська регіональна митниця не вбачає підстав для перегляду Рішення про визначення митної вартості № 100200000/2012/111203/2 від 31.05.2012 року.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення. Відповідно до статті 266 Митного кодексу України проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.
Як вбачається з матеріалів справи, факт проведення консультації з декларантом позивача підтверджується записом на декларації митної вартості № 100200000/2012/111203/2, де посадова особа митного органу зазначила факт проведення консультації, а декларант, у свою чергу, ознайомився під підпис, без зауважень.
Пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ) встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Згідно з статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Визначення митної вартості здійснювалося відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статті 268-273 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: -фізичні характеристики; -якість та репутація на ринку; -країна походження; - виробник.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.
Відповідно до ст. 60 МКУ, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Так, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувалися відповідачем 1 у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Враховуючи викладене, митним органом був застосований резервний метод визначення митної вартості.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано, саме за наведених обставин, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.
Твердження позивача про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, є необгрунтованим, оскільки нею вживалися заходи щодо отримання необхідної інформації та документів від позивача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим (резервним) методом, діяв правомірно.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2013 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Маслій В.І.
Файдюк В.В.
Судове рішення № 31657461, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.05.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-13461/12/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: