Постанова № 31657049, 28.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 907/25/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області №05/2-187/2010 вих.13 від 21.03.2013 року (вх. №05-05/243/13 від 28.03.2013 року)

у справі №907/25/13

за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Патент», м.Ужгород

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

про визнання права приватної власності на будівлю гуртожитку

та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

до Товариства з додатковою відповідальністю «Патент», м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ужгородського виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Мрія-УЖ», м. Ужгород

за участю Прокуратури Закарпатської області

про визнання права державної власності на гуртожиток та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Шерегі В.М., Ключевський І.І., представники (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача за первісним позовом: Мигальчич Л.А., представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи: Мільчевич Л.Й., представник (довіреність в матеріалах справи);

від прокуратури: Яворський Я.Т., старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення №011137).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 14.05.2013 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2013 року у цій справі (суддя Русняк В.С.) первісний позов задоволено, визнано за Товариством з додатковою відповідальністю «Патент» (надалі ТДВ «Патент») право власності на будівлю гуртожитку, розташованого по вул. Джамбула, 50 в м. Ужгороді. Стягнено з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (РВ ФДМУ по Закарпатській області) на користь ТДВ «Патент» 1147 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову РВ ФДМУ по Закарпатській області до ТДВ «Патент», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ужгородського виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Мрія-УЖ», за участю Прокуратури Закарпатської області про визнання права державної власності на гуртожиток по вул. Джамбула, 50 у м. Ужгороді та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за №17/11 від 19.04.2006 року ВАТ «Патент» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Закарпатської області оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, Прокурор зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року у справі №2а-3423/08/0770, якою підтверджено факт незаконного вибуття з державної власності спірного гуртожитку. Апелянт зазначає, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» гуртожитки відносяться до житлового фонду, не входять до складу цілісних майнових комплексів підприємств. Також скаржник вважає, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2006 року у справі №17/11 не встановлювалось право власності на спірний об'єкт, а лише зобов'язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради видати свідоцтво у зв'язку з тим, що право власності на цю будівлю на той час вже було зареєстровано Ужгородським МБТІ. Заступник прокурора Закарпатської області просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.

Товариство з додатковою відповідальністю «Патент» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що посилання прокуратури на встановлення факту судовим рішення в адміністративній справі не є обов'язковим в господарському судочинстві. Також позивач за первісним позовом вважає безпідставним твердження апелянта про те, що гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав включенню в акт оцінки цілісного майнового комплексу ВАТ «Патент», оскільки акт оцінки є чинним та компетентним органом не скасований. ТДВ «Патент» звертає увагу, що Свідоцтво про право власності на спірний гуртожиток видане на підставі постанови Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2006 року у справі №17/11, яка не скасована та набрала законної сили, однак, поданням зустрічного позову РВ ФДМУ по Закарпатській області оспорює та не визнає право власності ТДВ «Патент» на спірний гуртожиток. Також ТДВ «Патент» зазначає, що РФ ФДМУ по Закарпатській області не надано доказів існування права державної власності на спірний гуртожиток. ТДВ «Патент» просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Мрія-Уж» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ТДВ «Патент» не спростовано встановленого постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року у справі №2а-3423/08/0770 факту незаконності включення вартості спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Патент» та факту незаконного вибуття з державної власності спірного гуртожитку. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області просить апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області задоволити, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». Також ця третя особа зазначає, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року у справі №2а-3423/08/0770 встановлено факт визнання протиправним та скасування наказу РВ ФДМУ по Закарпатській області в частині щодо включення вартості спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу ПК ВАТ «Патент». Виконавчий комітет Ужгородської міської ради просить апеляційну скаргу задоволити та проводити розгляд справи у відсутності її представника.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

26 вересня 1994 року Наказом Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України №3/357 «Про приватизацію майна Ужгородського виробничо-видавничого комбінату «Патент» проведено приватизацію цілісного майнового комплексу Ужгородського виробничо-видавничого комбінату «Патент» методом акціонування.

Відповідно до Наказу Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України від 04.04.1995 року №3/71 «Про затвердження плану приватизації і перетворення у відкрите акціонерне товариство Ужгородського виробничо-видавничого комбінату «Патент» затверджено план приватизації Ужгородського виробничо-видавничого комбінату «Патент».

Відповідно до Переліку нерухомого майна, що передано у власність Відкритого акціонерного товариства «Патент» згідно з Наказом про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення з державного підприємства) від 04.04.1994 року №3/71 РВ ФДМУ по Закарпатській області передано Відкритому акціонерному товариству «Патент» зазначені в переліку об'єкти нерухомості, в тому числі і спірна будівля гуртожитку в м. Ужгороді по вул. Джамбула, 50.

Відповідно до нової редакції Статуту ТДВ «Патент», зареєстрованого 10.09.2012 року, ТДВ «Патент» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Патент».

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.06.2006 року серії ЯЯЯ №82402 Власником будівлі гуртожитку по вул. Джамбула,50 в м. Ужгороді є Відкрите акціонерне товариство «Патент». Зазначене Свідоцтво про право власності на спірну будівлю видане на підставі постанови Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2006 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року у справі №2а-3423/08/0770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі №129161/12 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області в частині щодо включення вартості гуртожитку по вул. Джамбула, 50 в м. Ужгороді до складу цілісного майнового комплексу ПК ВАТ «Патент».

На виконання зазначеної постанови Закарпатського окружного адміністративного суду РВ ФДМУ по Закарпатській області 08.11.2012 року видало наказ №00611 «Про повернення в державну власність та передачу гуртожитку ВАТ «Патент» у комунальну власність», відповідно до п.1 якого повернено в державну власність гуртожиток, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Джамбула, 50 без зміни розміру статутного капіталу ВАТ «Патент».

Відповідно до п.2 вказаного вище наказу зобов'язано Відділ управління державним майном, корпоративними правами роздержавлення та продажу акцій включити спірний гуртожиток до Реєстру державного майна, яке не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває у них на балансі.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції на момент приватизації державного підприємства) встановлено, що до об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року №36 (у редакції на момент приватизації державного підприємства), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом із тим, згідно з ч.2 ст.1 та ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції на час здійснення приватизації) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац 2 п.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до пункту 2 вказаного положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України №695 лише 26.05.2004 року.

Виходячи з викладеного та керуючись зазначеними нормами законодавства, на момент проведення приватизації Відкритого акціонерного товариства «Патент» гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, що підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Відтак, доводи апелянта про те, що спірний гуртожиток на момент проведення приватизації Позивача за первісним позовом незаконно вибув з державної власності суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні. З аналогічних підстав відхиляються доводи скаржника щодо скасування свідоцтва про право власності на спірний об'єкт.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Крім цього, позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна (аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року у справі №5016/2236/2011(6/141)).

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів (дана правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року у справі №7/21/5022-288/2011(18/140-2421)).

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом на підставі встановлених фактичних обставин справи зроблено вірний висновок, про визнання за ТДВ «Патент» права власності на будівлю гуртожитку по вул. Джамбула, 50 в м. Ужгороді та відмову у визнанні права державної власності на зазначений об'єкт та скасування свідоцтва про державну реєстрацію цього гуртожитку за ТДВ «Патент».

За таких обставин місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2013 року у справі №907/25/13 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.