Ухвала суду № 31648641, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14740/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Білик І.А.

представника відповідача Іванова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрексім» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_4 за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт від 15 травня 2012 року № 104/1-22-20-30779287.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Укрексім» занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 140 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням і висновками акта, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки реальність операцій між позивачем і СГД ОСОБА_4 не мають належного документального підтвердження.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та СГД ОСОБА_4 було укладено договір доручення № 17 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у регіональних сполученнях.

Позивач на підтвердження реальності надання ОСОБА_4 транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажу надав договір-доручення № 17 від 03 березня 2011 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у регіональних сполученнях, додаткові угоди до зазначеного договору доручення, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, а також контракт №1-ДУ-1 від 01.02.2011, укладений між позивачем у якості продавця та ВАТ «Подільський цемент» у якості покупця вугілля українського виробництва, видаткові та податкові накладні, договір поставки №Т04/11 від 12.04.2011, укладений між ТОВ «Дарвугілля» як постачальником та позивачем як покупцем товару, податкову та видаткові накладні, залізничні накладні та відомості вагонів.

Суд першої інстанції не прийняв вказані документи як належні докази реальності транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за договором-доручення № 17 від 03 березня 2011 року, укладеним між позивачем та СГД ОСОБА_4 за спірний період, та прийшов до висновку про відсутність реального характеру зазначених послуг, виходячи з того, що їх надання не підтверджено документально.

Згідно п. 1.1 договору, Експедитор (СГД ОСОБА_4) буде замовляти автотранспорт, а Замовник (ТОВ «Укрексім») надавати вантаж для здійснення перевезення у відповідності з чинним законодавством України, ґрунтуючись на підписаній сторонами заявці, яка визначатиме умови виконання кожного перевезення.

Експедитор діє на комісійних умовах, а саме заключає необхідні угоди з Перевізником, виконує певні дії від свого імені за дорученням і за рахунок замовника (п.1.2).

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено обов'язок Замовника, зокрема, надавати експедитору оригінал чи факс-копію транспортної заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу у довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага та об'єм вантажу (на кожен автомобіль, що замовляється), детальні адреси місць навантаження/розвантаження, телефони, прізвища, імена контактних осіб, кількість автомобілів, дату і час навантаження/розвантаження, реквізити підприємств-вантажовідправників та вантажоодержувачів, вартість послуг, умови і строк оплати, додаткові умови за їх наявності;

Згідно з п. 3.1 експедитор зобов'язаний забезпечити виконання зазначених у заявці послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, а також всіх умов перевезень, вказаних і підтверджених ним у заявках.

Згідно з п.4.3 вказаного договору, після узгодження з Експедитором Замовник відправляє Експедитору по факту транспортне замовлення (Заявку), яке містить повну інформацію, вказану в п.2.1.1 договору.

При отриманні замовлення Експедитор підтверджує Замовнику - усно, а протягом однієї години з моменту отримання - письмово, прийняття Заявки до виконання. При цьому у Заявці зазначаються номери автотранспортного засобу, який подається до навантаження, марку автомобіля (тягача), прізвище водія (водіїв) автотранспортного засобу, прізвище контактної особи, відповідальної з боку Перевізника за проведення даного рейсу (пункт 4.4 договору).

Відповідно до п.5.3 вищезазначеного договору, для здійснення розрахунків Експедитор пред'являє Замовнику зі свого боку: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт. З боку Перевізника: один екземпляр товарно-транспортної накладної з відміткою отримувача про отримання вантажу.

Таким чином, зазначеним договором передбачено ряд документів, необхідних для виконання умов зазначеного договору. Проте вищезазначені документи, в тому числі оформлені перевізником, суду позивачем надано не було, за винятком актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних,

Згідно пояснень представника позивача (том 1, а.с. 163), вугілля, поставлене ВАТ «Подільський цемент» було придбано ТОВ «Укрексім» за договором № Т 04/11 від 12.04.2011, укладеним між ТОВ «Дарвугілля» як постачальником та позивачем як покупцем товару. Для забезпечення виконання договору поставки з ВАТ «Подільський цемент», позивач уклав договір з ОСОБА_4, відповідно до якого останній зобов'язувався надати послуги з організації транспортування за завантаження вугілля автомобільним транспортом від складу ТОВ «Дарвугілля» до площадки останнього на визначених станціях відправлення, якими є Чумаково та Гуменці.

Проте із залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що Станцією відправлення, є «Розсипна ДОН» або «Чумаково ДОН» (том 1, а.с. 84-110), станцією призначення - Гуменці. Відправником товару, згідно залізничних накладних, є ТОВ «Дарвугілля», ТОВ «ТПК «Укрантрацит» чи ТОВ «Кредок 48». Завантаження товару в усіх випадках здійснювалося товаровідправником.

Матеріалами справи підтверджується, що товар до станції «Гуменці» доставлявся залізничним, а не автомобільним транспортом від інших залізничних станцій.

Згідно п. 3.1 Договору доручення № 17 від 03 березня 2011 року, експедитор зобов'язувався забезпечити виконання зазначених у заявці послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що господарських операцій із СГД ОСОБА_4, що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми, сплачені по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан» були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не було доведено реальність здійснення транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за договором-доручення №17 від 03.03.2011, укладеним між позивачем та СГД ОСОБА_4 за спірний період з підстав відсутності їх документального підтвердження.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд:

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001832220 від 29.05.2012 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 27 травня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.