Постанова № 31648019, 04.06.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/302/13-a

"04" червня 2013 р. р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаря Вальчук І.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Папа Н.І.

прокурора Матієк Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « МЕЛВІС» до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби за участю прокурора про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гусятинському районі № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю « МЕЛВІС»( надалі позивач, ТзОВ " МЕЛВІС", товариство) звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби ( надалі відповідач, контролюючий орган, Гусятинська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гусятинському районі ( надалі ДПІ у Гусятинському районі) № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року.

У судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю « МЕЛВІС» позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, оскільки ДПІ у Гусятинському районі порушено ст. 19 Конституції України, яка прийняла оскаржуване податкове повідомлення - рішення без наявності підстав, передбачених нормативно-правовими актами для його складання та порушила процедуру, яка повинна бути дотримана при його складанні. Позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ " МЕЛВІС" проведена з порушенням ч.8 ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні, а тому Акт перевірки, як доказ, одержаний з порушенням закону, судом при вирішенні справи не повинен братись до уваги. При цьому просить врахувати, що податкове повідомлення - рішення прийняте на основі сфальсифікованих доказів, без проведення перевірки господарської діяльності товариства. Відповідно до п.3 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Оскільки висновки Акта перевірки не підтверджені первинними засобами доказування, не можуть бути допустимим доказом законності прийняття податкового повідомлення-рішення. Отже, ДПІ у Гусятинському районі не мала законних підстав для прийнятя податкового повідомлення - рішення № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року, а тому дане податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування.

Представник відповідача Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби позовні вимоги у судовому засіданні не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків проведеної перевірки, яка проведена на підставі та у спосіб визначений ст. 11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" та які викладені в Акті перевірки 286/23-21135193 від 13.05.2008 року.ВВажає, що позивачем було порушено п.п.5.3.2 п. 5.2 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1, 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок безпідставного включення витрат на придбання у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 робіт по створенню окремого програмного продукту - " Інтегрований модуль" загальною сумою 4 000 000 грн.00 коп. до валових витрат підприємства.

Прокурор, представляючи інтереси відповідача Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби у судовому засіданні підтримав думку відповідача та вказав, що оскільки позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю « МЕЛВІС» порушено вимогип.п.5.3.2 п. 5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п. 8.1 п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", у позові слід відмовити.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, думку прокурора, проаналізувавши представлені докази у їх сукупності, встановив наступні факти.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ДПІ у Гусятинському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ " МЕЛВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 року, висновки якої викладені в Акті № 286/23-21135/93 від 13.05.2008 року.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ " МЕЛВІС" порушено п.п.5.3.2 п. 5.2 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1, 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року на суму 1 000 000 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Гусятинському районі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року, яким ТзОВ " МЕЛВІС" визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1800000 грн. 00 коп., з яких 1 000 000 грн. 00 коп. становить основний платіж та 800 000 грн.00 коп. - штрафна санкція.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2007 року між TзOB "МЕЛВІС" та ПП ОСОБА_1 було укладено договір №100 про створення ( розробку) програмного забезпечення, а саме відповідно до п.2.1 договору ПП ОСОБА_1 зобов'язується виконати роботи по створенню (розробці) програмного забезпечення - інтегрованого модуля для «Інформаційної системи управління «МЕЛВІС» («ІСУ «МЕЛВІС»). Вартість вказаних робіт згідно умов договору становить 400000 грн. Відповідно до укладеної між TзOB "МЕЛВІС" та ПП ОСОБА_1 додаткової угоди від 06.07.2007 року (до договору від 05.07.2007 року №100) суму оплати по договору було збільшено від 400 000 грн. 00 коп. до 4 000 000 грн. 00 коп. Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 06 липня 2007 року, приватним підприємцем ОСОБА_1 роботи по створенню програмного забезпечення згідно з Договором №100 від 05.07.2007 р. виконані в повному обсязі та передані TзOB «МЕЛВІС», яке в свою чергу їх прийняло без застережень.

TзOB «МЕЛВІС» віднесло до валових витрат Декларації з податку на прибуток підприємства за 9місяців 2007 року 4 000 000 гривень 00 коп. від придбання робіт по створенню (розробці) програмного забезпечення - інтегрованого модуля для «Інформаційної системи управління «МЕЛВІС» («ІСУ «МЕЛВІС») від ПП ОСОБА_1

Оскільки спірні договірні правовідносини виникли та були виконані у 2007 року, суд вважає, що для врегулювання спору, слід застосовувати законодавство чинне станом на момент виникнення та виконання договірних правовідносин.

Відповідно до визначення, встановленого Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» та Законом України «Про авторське право і суміжні права» комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, що виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» програмне забезпечення - це набір однієї «програми» або «мікропрограм» або більше зафіксованих на будь-якому матеріальному носії. Програма - це послідовність команд для виконання або перетворення у форму, яка підлягає виконанню електронним комп'ютером.

Згідно ст. 155 Господарського кодексу України комп'ютерні програми є об'єктами прав інтелектуальної власності.

За змістом п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку встановленому відповідним законодавствомо об'єктом права власності платника податку є нематеріальними активами.

Типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів і порядок їх застосування затверджено наказом Мінфіну України «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004 р. № 732 (зареєстровано в Мін'юсті України 14,12.2004 р. за № 1580/10179).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242, нематеріальним активом вважається немонетарний актив, який, не мас матеріальної форми; може бути ідентифіковано;утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних цілей або здавання в оренду іншим особам.

Комп'ютерна програма відповідає цьому визначенню, а тому в бухгалтерському та податковому обліку вона має обліковуватися як нематеріальний актив, про що зазначено в листі Міністерства фінансів України від 17.04.2007 р. №31-34000-10-10/7860.

Відповідно до роз'яснення Державного казначейства України від 18.01.2002 р. №07-07/92-353 «Щодо бюджетної класифікації» нематеріальні активи це - авторські та суміжні права (літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо); придбання програм для обчислювальної техніки, бази даних

Згідно з пп. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28,12.1994 р, №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями до основних фондів 4 групи належать «електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)»

Відповідно до п.п. 5.3.2. п.5.2 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням не матеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №20231 від 18.04.2007 року, TзOB "МЕЛВІС» було зареєстровано авторське право на комп'ютерну програму «Інформаційна система управління МЕЛВІС» («ІСУ «МЕЛВІС»), яка призначена для власного виробничого використання, а саме відповідно до укладених ліцензійних договорів TзOB «МЕЛВІС» видає право використання авторських прав на використання цензійного програмного забезпечення, суб'єктам господарської діяльності без надання права власності, на саму , ІСУ «МЕЛВІС», плата за яке отримується у вигляді роялті, яке відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств від 28,12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, трактується як - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, судом встановлено,що комп'ютерна програма ІСУ «МЕЛВІС» належить позивачеві та відноситься до основних фондів четвертої групи.

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до переконання, що виконання робіт по створенню (розробці) програмного забезпечення інтегрованого модуля для «Інформаційної системи управління «МЕЛВІС» («ІСУ «МЕЛВІС»), є не що інше як поліпшення самої «ІСУ «МЕЛВІС», тобто поліпшення основних фондів 4 групи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що доказів протилежного судом здобуто не було, оскільки позивачем не були надані примірники програмних продуктів " Інтегрований модуль", ІСУ " МЕЛВІС" та супроводжуюча документація, що унеможливило проведення комп'ютерно-технічної експертизи, яка була призначена судом.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що висновки Акта, на основі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення- рішення, зроблені на підставі сфальсифікованих доказів, оскільки позивачем не було представлено, а судом здобуто доказів фальсифікації документів, які досліджувались податковим органом і які були покладені в основу висновків Акта перевірки.

Також судом не здобуто доказів порушення відповідачем- контролюючим органом процедури прийняття податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Гусятинському районі № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року, оскільки перевірка проведена на підставі та у спосіб визначений ст. 11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні".

Також суд не приймає до уваги Висновок ради науково-правових експертиз № 126/97-е від 23.06.2008 року, на який у своїх доводах посилається позивач, оскільки даний Висновок не є експертним висновком у розумінні ст.82 КАС України, а особи, які проводили науково-правове дослідження не попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від проведення дослідження.

Також судом не приймається до уваги Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12267 судово - економічної експертизи у кримінальній справі № 1-74/2008, оскільки дана експертиза проведена в рамках кримінальної справи по обвинуваченню фізичної особи ОСОБА_1, який не є стороною у адміністративній справі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що податкове зобов'язання на суму 1 800 000 грн.00 коп. сплачене ТзОВ " МЕЛВІС" в добровільному порядку, що підтверджується Довідкою Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем ТзОВ " МЕЛВІС" безпідставно включено витрати на придбання у Суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1 робіт по створенню окремого програмного продукту - " Інтегрований модуль" загальною сумою 4 000 000 грн.00 коп. до валових витрат підприємства, суд приходить до переконання, що позивачем ТзОВ " МЕЛВІС" порушено п.п.5.3.2 п. 5.2 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1, 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак ДПІ у Гусятинському районі правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано винесене податкове повідомлення - рішення № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року, а тому позовні вимоги ТзОВ " МЕЛВІС" до задоволдення не підлягають.

керуючись, ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 -163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю « МЕЛВІС» до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби за участю прокурора про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гусятинському районі № 0000862300/0 від 21 травня 2008 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 червня 2013 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Дерех Н.В.