Рішення № 31645096, 23.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Орєхов О.І.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Постолової В.Г.,

суддів: Гусєва В.В., Резникової Л.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 жовтня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року ПАТ «БТА БАНК» звернулось до суду із указаним позовом та просило звернути стягнення на предмет іпотеки - житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності у рівних частках кожному, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № НД-32-06 від 16 листопада 2006 року, яка утворилась станом на 31 травня 2012 року у розмірі 909018,16 гривень шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, з початковою ціною продажу 363415,30 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеній сумі і банк у відповідності з умовами договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 жовтня 2012 року позов задоволено. У рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № НД-32-06 від 16 жовтня 2006 року звернуто стягнення на нерухоме майно квартиру, загальною площею 49,7 кв.м., у тому числі житловою 27,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, передана в іпотеку згідно договору іпотеки № НД-32-06/И від 16 листопада 2006 року, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках кожному, з початковою ціною продажу 363415,30 гривень Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що укладаючи кредитний договір ОСОБА_2 не розраховував на раптове погіршення економічної ситуації в Україні, у зв'язку з чим відбулось різке зростання курсу долара США до національної валюти, позивачем не була надана інформація відповідачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту. Крім того, оскільки в кредитному договорі зазначений конкретний строк його виконання, то воно підлягає виконанню саме в цей строк, проте зазначений строк ще не настав. До того ж, суд не звернув увагу на порушення з боку позивача щодо неправильного та неправомірного нарахування пені за кредитним договором.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача Тодоров Д.Ю. та Рянська Н.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Український кредитно-торговий банк» було укладено кредитний договір № НД-32-06, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у банку кредит у сумі 36000 доларів США на умовах цільового використання під 13 % річних за користування кредитними коштами зі строком погашення по 15 листопада 2021 року включно (а.с.6-13).

У якості забезпечення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 16 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, за умовами якого передали банку в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення квартиру, реєстраційний номер об'єкта у РПВН 16609389 за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності по ? частині кожному відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № 9567 від 27 грудня 1995 року, виданого Представництвом фонду державного майна України в місті Донецьку, з початковою ціною продажу 363415,30 гривень (а.с.18-22, 23).

Позивач виконав свої обов*язки встановлені кредитним договором шляхом видачі готівкових коштів через касу банку відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується заявою на видачу готівки № 43 від 16 листопада 2006 року (а.с.63).

У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 31 травня 2012 року становить 909018,16 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті ОСОБА_2 забов*язання не виконані належним чином.

Ухвалене в справі судове рішення в зазначеній частині відповідає вимогам закону, а тому є законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із договором іпотеки звернення стягнення та реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Пунктом 4.4 частини 4 договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцями умов кредитного звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 4 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема і у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим договором.

Пунктом 4.2 договору погоджено, що звернення стягнення здійснюється на підставах: за рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Таким чином, вимоги позивача про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, як спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, узгоджуються з положеннями ст. 38 Закону України» Про іпотеку».

Задовольняючи позов в цій частині, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався указаним Законом, та дав правильну оцінку співмірності суми заборгованості за кредитною угодою та вартістю іпотечного майна.

Проте, при ухваленні рішення, судом першої інстанції повністю не дотримані вимоги ст.39 Закону України Про іпотеку, згідно якої, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, як зазначено у п.42 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року, згідно якого резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд першої інстанції на вимоги цієї норми закону уваги не звернув та не зазначив в резолютивній частині рішення загальний розмір вимог та спосіб реалізації предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31 травня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 909018,16 гривень і складається: строкова заборгованість за кредитом в розмірі 29735,06 доларів США, що еквівалентно 237657,47 гривень; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 4398,06 доларів США, що еквівалентно 35151,49 гривень; строкова заборгованість за сплатою процентів в розмірі 1027,47 доларів США, що еквівалентно 8212,05 гривень; прострочена заборгованість за сплатою процентів в розмірі 15793,55 доларів США, що еквівалентно 126229,95 гривень; пеня нарахована за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 493667,86 гривень; 3% річних за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів в розмірі 8099,34 гривні.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного та неправомірного нарахування пені за кредитним договором, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок пені проведено відповідно до п.10.1 кредитного договору, яким передбачено сплату пені за порушення терміну здійснення платежів в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені визначено за останній рік з 31 травня 2011 року по 31 травня 2012 року і складає 493667,86 гривень (а.с.29).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що розмір неустойки перевищує розмір збитків, проте враховуючи про відсутність заяви відповідача про зменшення розміру неустойки, апеляційний суд позбавлений можливості зменшити її розмір як то передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Всі інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням того, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, апеляційний суд змінює рішення суду, доповнивши резолютивну частину та вказавши загальний розмір вимог та спосіб реалізації предмета іпотеки.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 жовтня 2012 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НД-32-06 від 16 жовтня 2006 року, яка склалась станом на 31 травня 2012 року в розмірі 909018, 16 гривень звернути стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., яка передана в іпотеку згідно договору іпотеки № НД-32-06/И від 16 листопада 2006 року, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках кожному, шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, з початковою ціною продажу в розмірі 363415,30 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: