Рішення № 31644996, 23.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Прокопчук Л.М.

суддів: Гусєва В.В., Резникової Л.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень, вагонів спеціального призначення) резерву провідників дільниці 1 групи вагонного депо державного підприємства «Донецька залізниця» відповідно до штатного розпису з 16 листопада 2012 року. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі. Стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2012 року по 19 березня 2013 року в сумі 14361,68 гривень. Вирішено питання про судових збір.

Зазначене рішення оскаржене відповідачем ДП «Донецька залізниця», яке посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки наказ про звільнення відповідає нормам діючого законодавства та умовам контракту.

В судовому засіданні представник відповідача Пархоменко Є.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить надана ним розписка та отримана телефонограма.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що складений акт ревізорами ЦКРУ Укрзалізниці не відповідає вимогам Інструкції про проведення контрольно-ревізіоної роботи на залізничному транспорті України, оскільки акт не містить обставин перевезення безквіткових пасажирів.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права обов»язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №764.

Як зазначено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, судді повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно до ст. 36 п. 8 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Умовами контракту № 7136, укладеному між сторонами 07 вересня 2011 року чітко визначені підстави припинення та розірвання контракту.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працював у відповідача провідником пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи вагонного депо Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» за умовами контракту за № 7136 від 07 вересня 2011 року строком дії з 07 вересня 2011 року до 06 вересня 2016 року (а.с.12-16)

Додатковою угодою № 399 від 06 лютого 2012 року до контракту № 7136 від 07 вересня 2011 року пункт 18 «Додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством» доповненні двома пунктами, а саме: прийняття до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (Експрес-передач) з порушенням вимог інструкції з надання таких послуг; допущення до посадки у вагон під час перевезення в міжнародному залізничному сполученні пасажирів без оформлення належним чином документів, необхідних для виїзду до держави прямування та держав з маршрутом слідування (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2012 року під час виконання позивачем своїх трудових обов'язків, ОСОБА_1 знаходився у вагоні № 7/12707 поїзду № 47/48 - Донецьк-Севастополь, де ревізорами ЦКРУ Укрзалізниці було проведено перевірку на дільниці Джанкой - Севастополь та виявлено перевезення двох безквиткових пасажирів від станції Джанкой до станції Сімферополь, про що був складений акт № 095993 (а.с.19).

Згідно п.1.1 наказу № 82/с від 16 жовтня 2012 року за порушення вимог п.3.9.5 «Інструкції провідника пасажирських вагонів» № ЦЛ-0038, п.18 контракту провідника, що виразилося в допущені провозу двох безквиткових пасажирів в обслуговуваному вагоні, осадчого А.О. ознайомити з повідомленням № 3161 від 16 жовтня 2012 року про розірвання контракту № 7136 від 07 вересня 2011 року та розірвати з ним контракт на підставі п.8 ст.36 36 КЗпП України протягом двох тижнів з моменту його ознайомлення (а.с.35-36).

16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було повідомлено з наказом № 82/с від 16 жовтня 2012 року, від підпису про ознайомлення з зазначеним наказом ОСОБА_1 відмовився (а.с.34).

На підставі наказу № 1611/ОС від 15 листопада 2012 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 15 листопада 2012 року на підставі п.8 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом № 7136 від 07 вересня 2011 року (а.с.18).

Відповідно до п.18 контракту, укладеному між ДП «Донецька залізниця» та ОСОБА_1 додатковою угодою для припинення та розірвання контракту є встановлення факту перевезення безквиткових перевезень та надлишкової ручної поклажі.

Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Отже суд, розглядаючи такий позов, повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилаються сторони, щодо виявленого порушення ревізорами ЦКРУ та підстав складання акту, і ці обставини повинні бути доведеними належними та допустимими доказами відповідно до ст. 60 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції на дані вимоги уваги не звернув та зробив висновки щодо невідповідності складеного акту ревізорами ЦКРУ Укрзалізниці вимогам Інструкції лише на припущеннях безквиткового провозу робітників міліції, що не підтверджено належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно ревізорами ЦКРУ Укрзалізниці була проведена перевірка, в зв'язку з чим було складено акт, згідно з яким у вагоні № 7, де працював ОСОБА_1 було виявлено 2 безквіткових пасажира.

Посадові особи, що складали цей акт, діяли відповідно до Положення про Інспекцію з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах та поїздах.

Вказаним Положенням передбачено, що працівникам інспекції при проведенні перевірок надаються повноваження з питань виявлення фактів перевезення безквиткових пасажирів. При проведенні вказаних перевірок працівники інспекції також користуються Інструкцією про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України, якою передбачено дії працівників при виявленні безквиткових пасажирів, зокрема як це фіксується.

Пунктами 6.8.1 та 6.82 вказаної Інструкції передбачений порядок складання актів про результати ревізії поїздів, зокрема, що при виявленні у вагонах далекого сполучення та місцевих поїздах пасажирів, які проїжджають без квитків, особи, які виконують контроль, зобов'язані встановити й викласти у акті обставини безквиткового проїзду, прізвища винних провідників, номери документів, що засвідчують їх особистості, а також, по можливості, прізвища та адреси безквиткових пасажирів. Акт підписують: особи, які контролювали поїзд, начальник поїзда, провідник вагона. До акту додаються пояснювальні записки винних осіб. У випадках відмови від підпису начальника поїзда, провідників та інших осіб, винних у порушеннях, в акті проводиться запис «від підпису відмовився». Цей факт реєструється в рейсовому журналі.

Зокрема, в акті за формою ЛУ-4 від 15 жовтня 2012 року викладені обставини перевезення двох пасажирів, які проїжджали без квитків, їх прізвища. Акт складений відносно конкретного випадку і в конкретному вагоні з описом виявленого порушення, підписаний начальником поїзда та провідником.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про невідповідність акту вимогам вказаної вище Інструкції необґрунтованим та таким, що не ґрунтуються на досліджених доказах.

Обгрунтовано встановивши, що 15 жовтня 2012 року при перевірці вагону № 7, провідником якого в цей час був ОСОБА_1, були виявлені два безквиткові пасажири, суд першої інстанції послався лише на пояснення позивача, який пояснив, що на станції Джанкой він здійснив посадку двох робітників міліції.

Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що при складанні акту провідник вагону ОСОБА_1 та начальник поїзду ОСОБА_3 підписали акт без будь-яких заперечень чи відмови від його підписання.

Суд прийняв за основу пояснення начальника поїзда ОСОБА_3, який лише на наступний день, вже після складання акту ревізорами пояснив, що зазначені пасажири були робітниками міліції, не звернувши при цьому увагу на те, що він є батьком провідника вагону ОСОБА_1, а тому є зацікавленої особою ( а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що крім пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про наявність в вагоні двох безквиткових пасажирів - робітників міліції, будь-яких інших доказів позивачем надано не було.

При цьому, під час розгляду справи судом першої інстанції перевірялись доводи позивача, однак доказів, які б підтвердили знаходження у вагоні в цей час робітників міліції, встановлено не було.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вказаний акт не є належно оформлений та не може бути прийнятий як належний доказ є помилковим і ґрунтується лише на припущеннях позивача, а тому у відповідача були всі підстави для розірвання з ОСОБА_1 контракту.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції не може залишатися у силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: