Ухвала суду № 31641728, 22.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.

справа № 0870/3157/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №0870/3157/12

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»

до

про

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2011 року №0002731502/1902, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1465183,51 та штрафні санкції у сумі 366295,88 грн. (а.с.3-7)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/3157/12. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною. На дату складання декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 р. суми податку, підтверджені податковими накладними, які оформленні у відповідності до вимог статті 201 ПК України. Твердження перевіряючих щодо неправомірності включення до податкового кредиту липня та серпня 2011, сум ПДВ по податковим накладним, які проведені, відповідно у серпні та вересні 2011, тобто в іншому звітному періоді, є безпідставним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №0870/3157/12 позов задоволено у повному обсязі. (суддя – Нечипуренко О.М.) (а.с.137-139)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки перевіряючих про момент виникнення права на податковий кредит за датою реєстрації податкової накладної в Державному реєстрі суперечать приписам п. 198.6 та ст.201 ПК України.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №0870/3157/12. (а.с.140-142)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки, викладені у акті невиїзної документальної перевірки від 24.10.2011 року №1921/16-120/00191247 є правомірними, відповідають вимогам чинного податкового, законодавства, та є підставою для винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя 24 жовтня 2011 року проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» з питання достовірності та повноти декларування податкових зобов’язань з ПДВ у липні-серпні 2011 року щодо правомірності формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, що не зареєстровані/несвоєчасно зареєстровані у ЄДРПНУ. Результати зазначеної перевірки оформлено актом №1921/16-120/00191247 від 24 жовтня 2011 року.

Висновками вищевказаного акту встановлено завищення суми податкового кредиту, заявленої в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року від 19 серпня 2011 року, та в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 20 вересня 2011 року. Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що підприємство позивача віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були зареєстровані в єдиному реєстрі в іншому податковому періоді.

04 листопада 2011 року, на підставі акту перевірки №1921/16-120/00191247 від 24 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002731502/1902, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем у розмірі 1465183,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 366295,88 грн.

За результатами оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін.

У відповідності до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

З аналізу правових норм випливає, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару; складається в момент виникнення податкових зобов'язань; підлягає реєстрації в єдиному реєстрі, але така реєстрація відбувається не обов'язково в момент виникнення податкових зобов'язань (тобто податкова накладна є дійсною); надається платнику податку після реєстрації та зареєстрована податкова накладна дає право на включення до податкового кредиту в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, а не по даті реєстрації та отримання податкової накладної. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на дату складання декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 р. суми податку підтверджені податковими накладними, які оформленні у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладені обставини справи та наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що висновки перевіряючих про момент виникнення права на податковий кредит за датою реєстрації податкової накладної в Державному реєстрі суперечать приписам п.198.6 ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 04 листопада 2011 року №0002731502/1902 є незаконним та необґрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 квітня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №0870/3157/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 27 травня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна