Ухвала суду № 31641732, 17.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.

справа № 2а/0470/16064/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2а/0470/16064/11

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Завод засобів механізації аеропортів»

до

про

Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод засобів механізації аеропортів» (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної податкової інспекції м. Дніпропетровська №0101732301 та №0101742301 від 22 липня 2011 року. (а.с.2-6)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/16064/11. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не визнано в якості підтверджуючих документів надані до перевірки договори поставки нафтопродуктів №296-2010/П від 25.01.2010р. та №09-2011/П від 12.01.2011 р., укладені між позивачем та ТОВ «Вест-Транс», платіжні доручення про перерахування попередніх оплат за товар, додаткові угоди до вказаних договорів поставки, податкові накладні, реєстри податкових накладних, та знято з валових витрат підприємства витрати у розмірі 2 025 000 грн. за 1 квартал 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2а/0470/16064/11 адміністративний позов задоволено. (суддя - Єфанова О.В.) (а.с.207-213)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що обов'язок щодо складання податкових накладних в результаті перерахування коштів в якості попередньої оплати за договорами поставки нафтопродуктів № 296- 2010/П від 25.01.2010 р. та № 09-2011/П від 12.01.2011 р. у позивача виник саме за першою подією (списання коштів). Висновки ДПІ щодо неправомірності формування податкового кредиту порушують норми Податкового кодексу України, оскільки невизнання первинних бухгалтерських та податкових документів посилаючись лише на акти перевірки інших суб'єктів підприємницької діяльності, з якими у підприємства були господарські взаємовідносини, нормами Податкового Кодексу України не передбачено.

Відповідач – Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2а/0470/16064/11 та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити. (а.с.220-223)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що правочин укладений між позивачем і TOB «Вест-Траст» є нікчемним, оскільки не спричинив реального настання правових наслідків. Документи, надані підприємством в судовому засіданні, не можуть вважатись належними в розумінні ст.70 КАС України, оскільки до перевірки жодних документів підприємством не надавались.

15 квітня 2013р. від позивача по справі за вх..№30481\13 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в котрих останній просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги – відмовити.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направив, з заявами про розгляд справи за обов»язковою участю свого представника – не направляв.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0101732301 та №0101742301 від 22 липня 2011 року є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Подаковим кодексом України; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПКУ не ставить в залежність право віднесення до податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до факту отримання товару фактично. Такий висновок ґрунтується на вимогах п.201.7 ПКУ відповідно до якого податкова накладна виписується або за фактом поставки товару, або за фактом здійснення авансового платежу (перша подія визначена п. 198.2. ст. 198 ПКУ).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Як вбачається з матеріалів справи, за позицією податкового органу, оскільки Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська були отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акт від 05.04.2011 року №818/233/35395395 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та акт від 18.04.2011 року №972/233/35395395 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки TOB "Вест-Траст" з питань дотримання податкового законодавства за період квітень 2010 року та лютий 2011 року, котрий є контрагентом позивача в даній адміністративній справі.

Згідно вказаних актів, перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. За позицією контролюючого органу, правочини (угоди) між TOB "Вест-Траст" (Продавець) та ПАТ "ЗЗМА " (Покупець) з постачання товарів (перелік наведений в акті перевірки) не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Правочини, укладені між TOB "Вест-Траст" та його контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Тобто, у TOB "Вест-Траст" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствами – покупцями, в тому числі й позивачем по справі.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими висновками Відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів виходить з того, що договори поставки нафтопродуктів № 296- 2010/П від 25.01.2010 р. та № 09-2011/П від 12.01.2011 р. укладені між ПАТ ЗЗМА” та ТОВ “Вест-Траст” відповідають вимогам Господарського кодексу України та цивільного Кодексу України.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Виходячи з наведеного, висновки контролюючого органу про відсутності у ПАТ “ЗЗМА” об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника (ТОВ “Вест-Траст”), не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, період документальної позапланової перевірки було визначено у два місяці - січень, лютий 2011 року, а договорами поставки ПАТ “ЗЗМА” та ТОВ “Вест-Траст”, передбачені строки поставки: до 31.12.2011 р. Тобто в період, що перевірявся - строк поставки не настав, оскільки умовами договору поставки від 25.01.2010 р. № 296-2010/П, строк поставки визначався до 31.12.2011 р. (п. 2.4. Договору), а відповідно до договору від 12.01.2011 р. №09-2011/П, строк поставки визначався до 31.12.2013 р. (п. 2.4. Договору).

Згідно матеріалів справи, про що зазначено в тому числі й в акті-перевірки, часткова поставка за вказаними договорами відбулась у червні 2011 р., тобто в період, що не увійшов у перевірку.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПКУ у позивача по справі виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, перерахованого на умовах попередньої оплати за договорами поставки, укладеними з ТОВ “Вест-Траст”.

Згідно п. 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення до податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до факту отримання товару фактично.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок викладений в Акті перевірки щодо завищення ПАТ “ЗЗМА” суми ПДВ у січні та лютому 2011 р. податкового кредиту на суму 405 000, 00 грн. є таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 січня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі №2а\0470\16064\11 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 13 травня 2013р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна