Постанова № 31640198, 30.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1909/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представників позивача - Романової Г.В., Яненка Б.І.

представника відповідача - Сидоренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповдіач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (Оржицьке відділення) від 15 березня 2013 року № 0000102201.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0000102201 винесене за результатами проведеної планової виїзної перевірки СТОВ "Агрофірма "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, що набрала форму акту від 01.03.2013 року № 406/22-03773004. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення вимог пунктів 209.1, 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено ПДВ по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на суму 245797 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 129130 грн. та за вересень 2012 року на суму 116667 грн. Зазначає, що позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та у 2012 року використовував для ведення сільськогосподарського виробництва земельні ділянки загальною площею 2880,164 га, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області. 186,26 га з цих земель - земельні ділянки, надані Оржицькою РДА в строкове платне користування на умовах оренди земельних ділянок від 23.02.2012 року, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 13.08.2012 року, про що в книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 532368224003819. Вважає, що врожай, вирощений, у тому числі на земельних ділянках згідно договору від 23.02.2012 року, який пройшов державну реєстрацію 13.08.2012 року, є власністю позивача та поставляючи його іншим особам, підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва. При цьому недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарським угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Аналогічна позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 року № 2614/12/13-12 "Щодо справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства".

25 квітня 2013 року до суду надійшли заперечення проти позову, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки акту від 01.03.2013 року № 406/22-03773004 планової виїзної перевірки СТОВ "Агрофірма "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року. Вважає, що не зареєстрований вчасно у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки не є укладеним та не набирає чинності, тому у орендаря-сільськогосподарського товаровиробника не виникло права оренди вказаних земельних ділянок та він не може віднести вказані земельні ділянки до категорії орендованих земель, тобто до орендованих виробничих потужностей.

Зазначає, що за результатами перевірки, крім зазначеного вище порушення, було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у не включенні до складу податкових зобов'язань загальної декларації з податку на додану вартість суми ПДВ з вартості послуг по наданню в оренду техніки, вартості автопослуг та реалізації продукції несільськогосподарського виробництва в сумі 9538 грн., у тому числі у жовтні 2010 року - 9071 грн. та у листопаді 2010 року - 467 грн. Вказує, що у порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України позивачем включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування податок на додану вартість в розмірі 5422 грн., що не підтверджений податковими накладними, а також включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суми ПДВ у серпні 2011 року -23629,73 грн. та вересні 2011 року - 20436,27 грн., які не підтверджуються податковими зобов'язаннями продавця ПП "Агроінвест-Плюс".

14 травня 2013 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням в частині 307246, 25 грн. (основний платіж - 245797 грн. та 61449,25 грн. за штрафними санкціями) щодо встановленого порушення реалізації продукції, вирощеної на земельних ділянках згідно незареєстрованого договору оренди землі. В іншій частині податкове повідомлення-рішення узгоджено та оплачено на загальну суму 61310,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2571 від 03.04.2013 року. Зокрема, узгоджено та оплачено збільшене грошове зобов'язання за основним платежем на суму 9538 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2384,5 грн. щодо встановленого порушення, що полягає у заниженні податкових зобов'язань з ПДВ загальної декларації ПДВ у зв'язку з реалізацією позивачем послуг несільськогосподарського призначення, а також за штрафними санкціями в сумі 49488 грн. щодо встановленого порушення, що полягає у завищенні податкового кредиту по спеціальній декларації.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" є юридичною особою, ідентифікаційний код 03773004, з 05.10.2009 року має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.21.0 Розведення великої рогатої худоби; 15.61.0 Виробництво продуктів борошно - круп'яної промисловості; 15.81.0 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 01.23.0 Розведення свиней; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту /а.с. 153/.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100255739 серії НБ № 008062 /а.с. 150/ Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року; дата початку дії свідоцтва 30.11.2009 року; індивідуальний податковий номер 037730016229; перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: Обробка, переробка та/або консервація платником ПДВ продукції, одержаної в результаті провадження видів діяльності, передбачених цим переліком, за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім придбання її в інших осіб); Вирощування зернових та технічних культур; Надання послуг у рослинництві; облаштуванні ландшафту; Розведення великої рогатої худоби; Розведення свиней.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200089120 серії НБ № 008082 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, дата початку дії свідоцтва з 12.12.2012 року, індивідуальний податковий номер 037730016229 /а.с. 151-152/.

Судом встановлено, що у період з 18.02.2013 року по 22.02.2013 року посадовими особами Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", код ЄДРПОУ 03773004, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 року № 406/22-03773004 /а.с. 14-27/.

Як вбачається з акту перевірки, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" знаходиться на обліку в Оржицькому відділенні Лубенської ОДПІ; у періоді з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку та був зареєстрований платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 30.11.2009 р. № 100255739, індивідуальний податковий номер 037730016229 /зворот а.с. 14, а.с. 15/.

Відповідачем у акті перевірки від 01.03.2013 року № 406/22-03773004 зафіксовано порушення СТОВ "Агрофірма "Дружба":

- п.п. 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по деклараціях, по яких проводяться розрахунки з бюджетом на суму 255335 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року на 9071 грн., за листопад 2010 року на 467 грн., за серпень 2012 року на 129130 грн., за вересень 2012 року на 116667 грн.;

- п.п. 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на суму 255335 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року на 9071 грн., за листопад 2010 року на 467 грн., за серпень 2012 року на 129130 грн., за вересень 2012 року на 116667 грн.;

- п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1.1, 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на суму 49488 грн., у тому числі: за січень 2011року на 458 грн., за лютий 2011 року на 1072 грн., за березень 2011 року на 1231 грн., за квітень 2011 року на 1257 грн., за травень 2011 року на 1404 грн., за серпень 2011 року на 23630 грн., за вересень 2011 року на 20436 грн.

На підставі акту перевірки Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (Оржицьке відділення) винесено податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0000102201, яким позивачеві за порушення п.п. 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1. 209.2, 209.6 ст. 209, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 368656 грн. 75 коп., в тому числі 255335 грн. за основним платежем, 113321,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями / а.с. 12/.

Копія розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій по СТОВ "Агрофірма "Дружба" до податкового повідомлення-рішення № 0000102201 від 15.03.2013 року з податку на додану вартість та розрахунок збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в розрізі кожного порушення наявні у матеріалах справи /а.с. 67, 78/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Із пояснень представника позивача встановлено, що СТОВ "Агрофірма "Дружба" у 2012 році використовувало для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, що підтверджується довідкою Відділу Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області № 75 від 18.01.2012 року, згідно якої у користуванні позивача станом на 01.01.2012 року обліковується, зокрема, 2880,164 га ріллі /а.с. 31/.

Як вбачається з акту перевірки від 01.03.2013 року № 406/22-03773004, у 2012 році СТОВ "Агрофірма "Дружба" використовувало для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, з якої 186,26 га - земельні ділянки (невитребувані паї), надані Оржицькою районною державною адміністрацією в строкове платне користування на умовах оренди на підставі договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 13.08.2012 року, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 532368224003819/ а.с. 17/.

Відповідно висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 245797 грн. виникло у зв'язку з тим, що позивач реалізував сільськогосподарську продукцію, вирощену на орендованих земельних ділянках (186,26 га), по яким договір оренди від 23.02.2012 року не був вчасно зареєстрований у встановленому законом порядку, зокрема, зареєстрований лише 13.08.2012 року.

Отже, на думку відповідача, право оренди вказаних земельних ділянок у підприємства не виникло, оскільки право користування землею виникає в орендаря після реєстрації договору оренди, тому позивач повинен включити податкові зобов'язання, нараховані за поставку пшениці, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках, до податкових декларацій з ПДВ, по яким проводяться розрахунки з бюджетом, за серпень 2012 року в сумі 129130 грн. та за вересень 2012 року в сумі 116667 грн. /зворот а.с. 17/.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.02.2012 року між позивачем (Орендар) та Оржицькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за умовами якого Оржицька РДА надає, а СТОВ "Агрофірма "Дружба" приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки (невитребувані паї) на території Круподеринської сільської ради загальною площею 186,26 га ріллі /а.с. 28-29/, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що в книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 13.08.2012 року № 532368224003819. Земельні ділянки передані позивачу згідно акту прийомки-передачі земельної ділянки, що є додатком № 2 до договору оренди земельної ділянки від 23.02.2012 року /а.с. 30/.

Таким чином, договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року був зареєстрований 13.08.2012 року, тому відповідач вважає, що позивач не мав законних підстав відносити зобов'язання по податку на додану вартість до скороченої декларації по сільськогосподарській продукції, яка була вирощена на цих землях.

Отже, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів.

Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованим зазначені вище твердження Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Як вбачається з акту перевірки у СТОВ "Агрофірма "Дружба" для ведення господарської діяльності використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Круподеринської сільської ради на підставі договорів оренди, укладених з власниками земельних паїв, та договорів оренди з Оржицькою РДА. Так, у 2012 році позивач використовував для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, з якої 186,26 га - земельні ділянки (невитребувані паї), надані Оржицькою районною державною адміністрацією в строкове платне користування на умовах оренди на підставі договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 13.08.2012 року / а.с. 17/.

Представник позивача у судовому засіданні на уточнююче запитання суду пояснила, що договір оренди від 23.02.2012 року було передано до відділу Держкомзему для здійснення державної реєстрації безпосередньо після його підписання, проте договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області лише 13.08.2012 року. При цьому, земельна ділянка була передана та прийнята позивачем у користування ще у лютому 2012 року та відомості про неї включені позивачем до додатку № 2 "Відомості про наявні земельні ділянки" до податкової декларації з плати за землю за 2012 рік, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 32-37/.Заборгованість по оплаті землі відповідно до договорів оренди за 2012 рік за СТОВ "Агрофірма"Дружба" відсутня, що підтверджується довідкою Круподеринської сільської ради від 21.02.2013 р. № 70/04-12 /а.с. 212/.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема, статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що висновки акту про те, що на спірній земельній ділянці площею 186, 26 га було вирощено саме пшеницю, поставку якої СТОВ "Агрофірма "Дружба" здійснило ТОВ "Артсервістрейд" у серпні 2012 року та ДПзП "Сантрейд" у вересні 2012 року згідно податкових накладних на загальну суму ПДВ 245797,11 грн. є припущенням перевіряючих, які саме рослинні культури були засіяні/ вирощувалися на спірних площах відповідач не встановлював, будь-які методики при визначенні грошового зобов'язання відповідачем не застосовувалися.

У судових засіданнях представник відповідача не надав суду вмотивованих пояснень, яким чином Лубенська ОДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, договір оренди по яких, не був вчасно зареєстрований. Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, під час здійснення перевірки та донарахувань не враховано середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках, кількість вирощеної та реалізованої продукції, вид продукції, яку позивач вирощував на спірних ділянках.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що перевіркою не було встановлено, що позивач у 2012 році поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження податкового органу про порушення позивачем пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей /пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України/.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З акту перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача. Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Дійсно, суд погоджується з відповідачем, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з необхідністю віднесення сум податкового зобов'язання до загальної декларації з ПДВ, а не до спеціальної декларації, відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 245797 грн. та застосував відповідні штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61449 грн. 25 коп. (25%) без врахування всіх обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого повідомлення-рішення у зазначеній частині не відповідає вимогам пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, натомість визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Оржицьке відділення) від 15 березня 2013 року № 0000102201 в частині збільшення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - у розмірі 245797 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61449 грн. 25 коп.

Відповідно висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 9538 грн. виникло у зв'язку з тим, що позивач включив до складу податкових зобов'язань спеціальних декларацій з ПДВ податкові зобов'язання з вартості послуг надання в оренду техніки, вартості автопослуг, реалізації продукції несільськогосподарського виробництва у жовтні 2010 року на суму 9071 грн. та у листопаді 2010 року на суму 467 грн., тоді як вказані податкові зобов'язання повинні бути включені до складу податкових зобов'язань позивача загальної декларації з податку на додану вартість /а.с. 18/.

Як вбачається з акту перевірки позивачем у жовтні 2010 року виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 9071,57 грн.: ТОВ "АФ "Оболонь" № 782 від 26.10.2010 року, № 781 від 26.10.2010 року, № 798 від 17.10.2010 року на оренду сівалки, трактора та послуги автотранспорту; ЧСХП "Добробут" № 780 від 26.10.2010 року на оренду сівалки; ТОВ "Ромни-інвест" № 820 від 17.10.2010 року на послуги автотранспорту; Кінцевий споживач № 801 від 07.10.2010 року на несільськогосподарську продукцію. У листопаді 2010 року позивачем виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 466,67 грн.: ЧСХП "Добробут" № 898 від 30.11.2010 року на оренду сівалки; ТОВ "АФ "Оболонь" № 900 від 30.11.2010 року та № 901 від 30.11.2010 року на оренду сівалки та оренду трактора. Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним відображені позивачем в складі податкових зобов'язань з ПДВ скороченої податкової декларації з ПДВ у відповідних періодах та не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ загальної декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 81.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

П. 81.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п.п. 81.15.1 п. 81.15 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори - зокрема, надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно з п.п. 81.15.2 п. 81.15 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" діяльність у сфері сільського господарства включає виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що суми податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових накладних не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з ПДВ (скорочених).

Таким чином, висновки Лубенської ОДПІ щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість по деклараціях, по яким проводяться розрахунки з бюджетом за жовтень 2010 року на суму 9071 грн. та за листопад 2010 року на суму 467 грн. ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9538 грн. та застосував відповідні штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2384 грн. 50 коп. (25%).

Відповідно висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 5422 грн. виникло у зв'язку з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування суми податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, зокрема, у січні 2011 року на суму 457,84 грн., у лютому 2011 року на суму 1071,92 грн., у березні 2011 року на суму 1231,37 грн., у квітні 2011 року на суму 1256,83 грн., у травні 2011 року на суму 1403,69 грн. Таблиця наведена на сторінці 13 акту перевірки /а.с. 20/. Копії податкових декларацій з ПДВ (скорочених) з додатками № 2 за січень-травень 2011 року наявні у матеріалах справи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Представник позивача у судовому засіданні визнав відсутність податкових накладних на момент проведення перевірки, про відсутність яких зафіксовано у акті перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 5422 грн. до складу податкового кредиту січня-травня 2011 року у порушення вимог п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 44066 грн. виникло у зв'язку з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суми ПДВ по господарським операціям з ПП "Агроінвест Плюс" на підставі податкових накладних № 18 від 19.08.2011 року на суму ПДВ 23629,73 грн. та № 2 від 06.09.2011 року на суму ПДВ 20436,27 грн., які не підтверджені податковими зобов'язаннями продавця ПП "Агроінвест Плюс" /а.с. 20/.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки було надані податкові накладні, виписані ПП "Агроінвест Плюс" на підставі договору поставки від 15.08.2011 року № 1508-11, № 18 від 19.08.2011 року на дизельне паливо на суму ПДВ 23629,73 грн. та № 2 від 06.09.2011 року на дизельне паливо на суму ПДВ 20436,27 грн. /а.с. 20/.

Однак, позивачем не надано до суду договору поставки, податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт відвантаження та перевезення дизельного палива, прийняття товару по кількості та якості, доказів оприбуткування дизельного палива по бухгалтерському обліку позивача та доказів подальшого використання вказаного дизельного палива у власній господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі - Інструкція) є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до зазначеної Інструкції.

Позивачем не надавалися до перевірки та до суду товарно-транспортні накладні № 1-ТТН (нафтопродукт) та актів матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від Приватного підприємства "Агроінвест Плюс", складення яких за приписами Інструкції є обов'язковими.

Позивачем не надано до перевірки та до суду Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; докази наявності у позивача сховищ (резервуарів), необхідних для зберігання дизельного палива; доказів обліку нафтопродуктів із записом у Журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать також доводи податкового органу про виявлені розбіжності згідно АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та задекларованого ПП "Агроінвест Плюс" податкового зобов'язання по господарській операції з ПП "Агроінвест Плюс" у серпні 2011 року на суму 23629,73 грн. та у вересні 2011 року на суму 20436,27 грн.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарській операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду доказів реальності постачання товару від Приватного підприємства "Агроінвест Плюс". Відтак, податкові накладні були видані Приватним підприємством "Агроінвест Плюс", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у податкових накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму ПДВ 8958,34 грн.

Згідно частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Натомість, позивачем у позовній заяві та у ході судових засідань жодним чином не обґрунтовано та не надано суду доказів, які би спростовували висновки акту перевірки в частині встановлених перевіркою порушень щодо заниження сум ПДВ по деклараціям, по яким проводяться розрахунки з бюджетом за жовтень 2010 року на суму 7091 грн., за листопад 2010 року на суму 467 грн., а також щодо заниження ПДВ по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на загальну суму 49488 грн., у тому числі: за січень 2011 року на 458 грн., за лютий 2011 року на 1072 грн., за березень 2011 року на 1231 грн., за квітень 2011 року на 1257 грн., за травень 2011 року на 1404 грн., за серпень 2011 року на 23630 грн., за вересень 2011 року на суму 20436 грн.

У додаткових поясненнях, представник позивача зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням виключно в частині 307246, 25 грн. (основний платіж - 245797 грн. та 61449,25 грн. за штрафними санкціями) щодо встановленого порушення реалізації продукції, вирощеної на земельних ділянках згідно незареєстрованого договору оренди землі. В іншій частині податкове повідомлення-рішення узгоджено та оплачено на загальну суму 61310,50 грн. Зокрема, узгоджено та оплачено збільшене грошове зобов'язання за основним платежем на суму 9538 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2384,5 грн. щодо встановленого порушення, що полягає у заниженні податкових зобов'язань з ПДВ загальної декларації ПДВ у зв'язку з реалізацією позивачем послуг несільськогосподарського призначення, а також за штрафними санкціями в сумі 49488 грн. щодо встановленого порушення, що полягає у завищенні податкового кредиту по спеціальній декларації. Копія платіжного доручення платіжним дорученням № 2571 від 03.04.2013 року на суму 61410,5 грн. наявна у матеріалах справи.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем сум ПДВ по деклараціям, по яким проводяться розрахунки з бюджетом за жовтень 2010 року на суму 7091 грн., за листопад 2010 року на суму 467 грн., а також щодо заниження позивачем ПДВ по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на загальну суму 49488 грн., у тому числі: за січень 2011 року на 458 грн., за лютий 2011 року на 1072 грн., за березень 2011 року на 1231 грн., за квітень 2011 року на 1257 грн., за травень 2011 року на 1404 грн., за серпень 2011 року на 23630 грн., за вересень 2011 року на суму 20436 грн. - ґрунтуються на вимогах законодавства України, а позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 9538 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51872 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Оржицьке відділення) від 15 березня 2013 року № 0000102201 в частині збільшення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 307246 грн. 25 коп. (триста сім тисяч двісті сорок шість гривень двадцять п'ять копійок), з них: за основним платежем - у розмірі 245797 грн. (двісті сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61449 грн. 25 коп. (шістдесят одна тисяча чотириста сорок дев'ять гривень двадцять п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1911 грн. 87 коп. (одна тисяча дев'ятсот одинадцять гривень вісімдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич