Постанова № 31635120, 28.05.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року Справа № 811/1470/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю секретаря с/з - Побочій О.В., Дегтярьова Д.В.

за участю:

представників позивача-Погрибняк Л.Г., Ципарської Л.І., Бевза В.А.

представника відповідача- Панасенко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Швейна фабрика "Україна" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000380227 від 17.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 47307,00 грн.; №0000390227 від 17.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 54640,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства та з податку на додану вартість, оскільки висновки в акті перевірки ґрунтувалися на висновках акта про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил", згідно яких операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності. Позивач вважає висновки помилковими, оскільки при складанні акта не здійснювалося повного аналізу господарської діяльності платника податків. Нікчемність правочинів доводиться лише в судовому порядку, однак судом правочини недійсними не визнані.

Господарські операція між позивачем та з контрагентами ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил" реально здійснювалися. Всі витрати по придбанню товарів (послуг) позивачем у контрагентів підтверджено відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено законодавством України, суми податку правомірно віднесені до податкового кредиту.

Позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку своїми контрагентами.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги, подала до суду письмові заперечення (т.1 а.с.114-118). Згідно них вказується, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил" без мети настання реальних наслідків. В основу заперечень покладено акти : Бориспільської ОДПІ "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 29.12.2010р. по 21.08.2012р.", ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "К-РЕАЛ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.08.2012р. по 31.10.2012р.", ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Укртрансоил" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "ТД "Кедр" за період грудень 2012р. та з іншими контрагентами за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи доходить висновку, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю "Швейна фабрика "Україна" первинно зареєстроване як юридична особа 30.08.1993р., останні реєстраційні дії відбулися 20.12.2007р. (а.с.10)

Видами діяльності позивача за КВЕД являються: виробництво верхнього одягу, виробництво робочого одягу, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля одягом, діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.10).

З 03.04.2013р. по 04.04.2013р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укртрансоил" за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., ТОВ "К-РЕАЛ" з 01.09.2012р. по 31.09.2012р.

За результатми перевірки складено акт №41/22-7/02970613 від 08.04.2013р. (а.с.16-47), згідно якого встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в т.ч. за вересень 2011р.-7901,76 грн.; за березень 2012 року - 6000 грн., за вересень 2012р. - 13999,20 грн., за грудень 2012 р.- 9944,60 грн.

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року -9087 грн., І квартал 2012р. - 6300 грн., ІІІ квартал 2012р. - 17247 грн., та 2012 рік - 12895 грн.

Перевіркою встановлено, що правочини між ТДВ "Швейна фабрика "Україна" та ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил" здійснені без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини, відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України, є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р.:1) №0000380227, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 47307,00 грн.; 2) №0000390227, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 54640,00 грн.(т.1 а.с.14,15).

З матеріалів справи суд вбачає, що між позивачем та ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" укладено усний договір купівлі-продажу, згідно якого 29.09.2011р. позивач придбав у ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" різні види тканини для виготовлення одягу: шовк, гобєлєн, велюр, тик, габардін, бязь, ватін, плащьовку на загальну суму 47 410,56 грн. в т.ч. ПДВ- 7 901,76 грн.

Виконання вказаного договору та оприбуткування підтверджується: рахунком-фактурою (т.1 а.с.59), видатковою накладною (т.1 а.с.60), податковою накладною (т.1 а.с.61), банківською випискою (т.1 а.с.62), журналом обліку №6 (т.1 а.с.63), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.55-58).

Також, 30.03.2012р. позивач придбав у ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" вишивальний комплекс с пуско-налагоджувальним пристроєм та станок Веркон на загальну суму 36000 грн., в т.ч. ПДВ-6000 грн., що підтверджується рахунком-фактурою (т.1 а.с.48), видатковою накладною (т.1 а.с.), податковою накладною (т.1 а.с.50), банківською випискою (т.1 а.с.49), журналом обліку №6 (т.1 а.с.51,245), інструкцією по експлуатації (т.1 а.с.248-252).

Придбаний товар доставлявся власним автомобільним транспортом позивача ( ГАЗ 3302 фургон малотоннажний, державний номер ВА 8349 АМ), що підтверджується копією подорожнього листа (т.1 а.с.190).

Позивач здійснював нарахування амортизації основних засобів, в т.ч. вишивального комплексу, що підтверджується копією журналу амортизації за 2012р.-2013р. (т.1 а.с. 242-244).

28.09.2012р. позивач придбав у ТОВ "К-РЕАЛ" брезент в кількості 100 м, шовк в кількості 200 м, тканину "Грета" в кількості 3 068 м на загальну суму 83 995,20 грн., в т.ч. ПДВ- 13999,20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою (т.1 а.с.73), накладними (т.1 а.с.74,75), податковими накладними (т.1 а.с.76,77), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 82-85). Оприбуткування відображено в журналі обліку №6 (т.1 а.с.78).Докази оплати підтверджуються копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (т.2 а.с. 78-79).

05.12.2012р. позивачем придбано в ПП "Укртрансоил" тканини (ватин, бязь, ситець, тканина підкладочна) на загальну суму 59667,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9944,60 грн. Придбання підтверджується рахунком-фактурою (т.1 а.с.87). видатковою накладною (т.1 а.с.88), податковою накладною (т.1 а.с.89), копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (т.1 а.с.99-100). Оприбуткування товару відображено в журналі обліку №6 (т.1 а.с.90)

Придбаний товар доставлявся власним автомобільним транспортом позивача.

Придбаний позивачем товар у контрагентів ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил" використовувався у власній господарській діяльності для пошиття спецодягу, робочих костюмів, форми для охорони, робочих курток за замовленням різних підприємств згідно укладених договорів (т.2 а.с.12-39).

На підтвердження факту пошиття спецодягу, робочих костюмів, форми для охорони, робочих курток на замовлення та реалізації, позивачем надано суду копії видаткових накладних (т.1 199,200,202,2012, 209-210, т.2 а.с.2-11,42-58,60-62,64-67,69-72,74,76,77), копії довіреностей на отримання цінностей від ТДВ "Швейна фабрика "Україна" (т.1 а.с. 201, 203,211,213, т.2 а.с.59,63,68,73,75), копії банківських виписок про оплату (т.1 а.с.204-208, 214-218).

Враховуючи вищевказане, реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "К-РЕАЛ", ПП "Укртрансоил" доведена у повній мірі та не викликає сумніву, оскільки наявні всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку. Жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямопов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Отже, за своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для невключення до валових витрат випадок відсутності розрахункових, платіжних та інших документів, які зокрема, повинні підтверджувати факт отримання товарів (послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вказаними контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України 201.4. податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що 201.6. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Норми Податкового кодексу України не містять положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у ланцюгу постачання між його безпосереднім контрагентом та третіми особами.

Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином фінансово-господарські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами, то позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за вказаними господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000380227 від 17.04.2013р., яким збільшено ТДВ "Швейна фабрика "Україна" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 47307,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000390227 від 17.04.2013р., яким збільшено ТДВ "Швейна фабрика "Україна" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 54640,00 грн.

Присудити товариству з додатковою відповідальність "Швейна фабрика "Україна" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 01.06.2013 р.

Суддя-підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Мирошниченко В.С.