Ухвала суду № 31628107, 04.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1228/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідач, ОДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 року №0000034310 та №0000024310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вірно встановлено правову природу укладеного Позивачем договору, а також помилкового застосовано норми Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що листопаді - грудні 2012 року працівниками ОДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Укрсоцбанк» з питань дотримання вимог законодавства при взаємовідносинах ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос» по договору про відступлення прав вимоги та відступлення прав кредитора до ТОВ «ЮайПі ЛТД» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.1 ст. 138, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 24 142 331,43 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування 100 664 518,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.01.2013 року №6/43-10/00039019. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013 року: №0000034310, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 100 664 518,00 грн.; №0000024310, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на загальну суму 30 177 914,29 грн. (у тому числі за основним платежем - 24 142 331,43 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 6 035 582,86 грн.).

Вирішуючи питання про правомірність винесених Відповідачем податкових повідомлень-рішень та формування Позивачем валових витрат, суд першої інстанції вірно встановив, що між ПАТ «Укрсоцбанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос» (Новий кредитор) було укладено Договір від 20.04.2012 року №б/н про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора (далі - Договір).

Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги до ТОВ «ЮАйПі Лтд.» за додатковими угодами №2-1 від 30.11.2007 року, №3 від 06.09.2009 року та №4 від 05.03.2009 року до Генерального договору №18/107-К про здійснення кредитування від 05.10.2007 року в порядку і в обсязі, передбаченому цим Договором відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7 Договору визначено, що за відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму коштів у розмірі 10 000 000,00 грн., які сплачуються Новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора протягом 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.

При цьому суд вірно зауважив, що факт виконання операцій за вказаним правочином підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: виписки по особовому рахунку ТОВ «МЮК «Кратос» (а.с. 154); актів прийому-передачі від 15.05.2012 року (а.с. 202-204).

Визначаючи правову природу укладеного Договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством - ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Зміст цього принципу означає, що сторони у договорі можуть: по перше, укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; по-друге, врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; по-третє, відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Єдиним обмеженням принципу диспозитивності цивільних правовідносин є те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписи ч. 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу визначають, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той час відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналізуючи вищенаведене положення ст. 1077 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що за своїм змістом договір факторингу є однією із форм заміни кредитора у зобов'язанні поряд з договором купівлі-продажу права вимоги та прав кредитора.

Крім того, приписи ст. 1079 Цивільного кодексу визначають, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Факторинг згідно п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відноситься вказаним законом до фінансових послуг.

У той же час, враховуючи суб'єктний склад укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» (банк) та ТОВ «МЮК «Кратос» (суб'єкт підприємницької діяльності) Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній не належить до договору факторингу у розумінні положень Цивільного кодексу України.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат за наслідками виконання Договору, суд першої інстанції зауважив, що Позивачем належним чином необхідними первинними документами підтверджено склад валових витрат за Договором, а також не допущено порушень при зменшенні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Питання оподаткування операцій з відступлення права вимоги у Податковому кодексі законодавець відніс до статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду».

Згідно п. 153.5 ст. 153 ПК України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Тобто, правовідносини щодо оподаткування відступлення права вимоги та факторингу регулюються ПК України однакового. При цьому аналогічну позицію підтримує і ДПС України у листах від 11.06.2012 року №9765/6/15-1415 та від 05.12.2012 року №10784/0/71-12/22-1117.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здіснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується факт здійснення господарської операції за укладеним між ТОВ «Укрсоцбанк» та ТОВ «МЮК «Кратос» Договором, а також належне відображення Позивачем останньої у бухгалтерському та податковому обліку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування валових витрат за вказаним правочином.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.