Ухвала суду № 31628094, 30.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Справа № 142200/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Схід Меркурія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Схід Меркурія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Схід Меркурія» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2011 року № 0001742300/15456, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10209 грн., в тому числі за основним платежем 8167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2042 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Крім того, позивач зазначає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість і це свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача та про відсутність порушення зі сторони підприємства п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Одночасно позивач вважає, що ним подано всі необхідні для перевірки первинні документи, які містять відомості про господарські операції з контрагентом ПП «Міоком».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року в позові відмовлено з тих підстав, що наявність у ТОВ "Торговий Дім «Схід Меркурія» лише документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового зобов»язання з податку на додану вартість, самі по собі не є підставою для включення визначених у них сум до складу вказаного податку, оскільки господарських правовідносин з контрагентом у дійсності не було.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги представлені видаткові, податкові накладні та інші первинні документи контрагента на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Схід Меркурія» 12.10.2001 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 15.11.2005 року взято на податковий облік та являється платником ПДВ.

07.06.2011 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» з питань взаємовідносин з контрагентом ПП «Міоком» за листопад 2010 року.

За наслідками перевірки 09.06.2011 року складено акт № 1005/15/23-118/31729389.

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.4 ст. 1. п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 8167 грн..

На підставі вказаного акта податковим органом 21.06.2011року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742300/15456, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10209 грн., в тому числі за основним платежем 8167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2042 грн.

Висновки ДПІ у Личаківському районі м.Львова ґрунтуються на висновках акта перевірки від 09.06.2011 року за №1005/15/23-118/31729389, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, якою встановлено, що між ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» та ПП «Міоком» укладено договір поставки № 27/10 від 17.11.2010 року. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» зобов'язувався продати товар жир зам. мол. жиру «Феттімілк 02» 20 кг. ЛЖК в кількості 4840 кг. (специфікація №1 від 15.1 1.2010р. до договору), по ціні 10,12 грн. за кг. на загальну суму, в тому числі ПДВ 49000 грн., а ПП «Міоком» в свою чергу, зобов'язувалось придбати товар і оплатити його на умовах вказаного договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Міоком» перерахувало кошти на рахунок позивача згідно з банківською випискою від 19.11.2010 року в сумі 49000 грн. та отримало товар згідно з видатковою накладною № 720 від 23.11.2010 року на суму 49000 грн., в тому числі ІІДВ 8166,67 грн. 67 коп., що включено до податкового зобов'язання в декларації з ІІДВ за листопад 2010 року.

При цьому позивачем за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 231055 грн.

Згідно з даними бухгалтерського обліку та картки рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» за період з 01.1 1.2010 року по 30.11.2010 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» надійшла оплата в сумі 49000 грн., в тому числі ПДВ 8166,67 грн.

Позивачем віднесено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП «Міоком» на загальну суму 8166,67 грн. за листопад 2010 року згідно з податковою накладною № 720 від 23.1 1.2010 року.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» та ПП «Міоком». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового зобов»язання сум податку на додану вартість, сплачених за товар вказаним вище контрагентом.

Так, згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Міоком» не задекларовано податковий кредит по контрагенту ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» по вказаній вище операції за листопад 2010 року в сумі 8166,67 грн.

При цьому підставно врахував результати перевірки контрагента позивача ПП «Міоком» ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (акт перевірки № 235/152/37129404 від 11.02.2011р.) яким встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг), відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Вказане підприємство фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить на відсутність факту поставки товарів на склад підприємства від ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія».

У зв'язку з цим ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя встановлено порушення ПП «Міоком» п. 1.4 ст. 1. п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3. п. 4.2 ст. 4. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України і «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8167 грн., в тому числі за листопад 2010 року в розмірі 8167 грн.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на додану вартість підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тому суд першої інстанції вірно вказав, що єдиним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та і оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна, яку необхідно розглядаєти як основний документ на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Одночасно в п.1.1 та пп. «а» п.8.2 договору №27/10 від 17.11.2010 року зазначен, що постачальник за договором, зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар.

При цьому, ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» не представлено документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, а саме товарно-транспортні накладні, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджувати перевезення товару. Також позивачем не надано актів прийому-передачі товару з відмітками про відвантаження, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Одночасно не доведено факт передачі товару (вантажу) - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Оцінюючи відсутність цих первинних документів та зазначені вище обставини в сукупності, суд підставно прийшов до висновку, що позивачем не доведено документально факт поставки товару ПП «Міоком» Правочини, що вчиняються з метою порушення обовязку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, спрямовані на незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу про нікчемність договору між ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» та ПП «Міоком» як такого, що порушує публічний порядок.

Аналізуючи приписи п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що документи ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія», які відповідно до цього Закону необхідні для формування податкового зобов»язання не є безумовною підставою для віднесення цих сум до податкового зобов»язання з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що господарські операції між ТОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» та ПП «Міоком» в реальності не відбувалися.

Цих обставин сторона апелянта жодними доказами не спростовує і одночасно товариство не довело фактичного поставки товару ПП «Міоком», а тому відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу податкового зобов»язання з податку на довдану вартість.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0001742300/15456, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Схід Меркурія» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у справі № 2а-9550/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 31.05.2013р.