Ухвала суду № 31627969, 27.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 27 травня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: представника ДП «Ладижинський завод «Екстра» Чудака В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року,-

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ДП «Ладижинський завод «Екстра» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Посилається на те, що в період з 01.12.2000 року по 27.07.2007 року він працював на даному підприємстві на посаді заступника директора по маркетингу. 27.02.2007 року він звільнився з займаної посади, але нарахована йому заробітна плата виплачена не була. Повний розрахунок підприємством по заробітній платі з ним було проведено лише 11 січня 2013 року, а саме після примусового виконання судового наказу виданого Ладижинським міським судом Вінницької області 17 січня 2008 року. Тому, враховуючи те, що заробітна плата йому не виплачувалась з вересня 2006 року, внаслідок чого сума заборгованості заробітної плати істотно знецінилась, вважає, що має право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року провадження по справі закрито (а.с.20).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції від 18 квітня 2013 року скасувати та вирішити питання про відновлення провадження у даній справі. Зазначає, що ухвала суду є незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду від 18 квітня 2013 року скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за даним позовом, суд першої інстанції керуючись вимогами ч.3 ст.2 ЦПК України та ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виходив з того, що в судовому засіданні було доведено, що на день звернення з позовом до суду і розгляду справи в суді, даний спір не підсудний Ладижинському міському суду Вінницької області. Тому, враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України прийшов до висновку про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-УІ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції та набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. №5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, тобто після 19 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту копії ухвали Господарського суду Вінницької області від 01 березня 2013 року провадження у справі про банкрутство боржника, в даному випадку Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром», м. Ладижин Вінницької області порушено судом 18 грудня 2007 року (а.с.15).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Зі змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі також справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за вказаним позовом суду слід було враховувати положення пункту 1 1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та взяти до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника 18.12.2007 року, яку було постановлено до 19 січня 2013 року.

Тому, вказаний спір є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і не підсудний іншому виду - ні господарського, ні адміністративного судочинства.

Крім того, згідно до ч.2 ст.206 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Однак, суд першої інстанції вищезазначені норми закону не врахував, у зв'язку з чим вказана ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю її Ладижинському міському суду Вінницької області постановлена з порушенням норм процесуального права, чим фактично перекрито позивачеві доступ до правосуддя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.3, 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: