ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2013 року Справа № 5017/1546/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р.у справі№ 5017/1546/2012 господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного морядоТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал"третя особаДержавне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт"про стягнення 409 572,90 грн.
За участю представників:позивача:Фекліна Л.В.;відповідача:Волков А.С., Панкратова Г.С.;третьої особи:Не з'явилися;прокуратури:Зузак І.О.;
ВСТАНОВИВ:
Заступник Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" про стягнення збитків, заподіяних внаслідок забруднення вод в розмирі 409572,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані забрудненням морського середовища нерафінірованою соняшниковою олією між причальною стінкою причалу №12 та т/х „ALBO" - з водної поверхні акваторії порту зібрано 61,2 кг. олієпродукту. Олієпровід, з якого сталося витікання олії, належить до ТОВ„Спільне підприємство Рисоіл Термінал".
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2012 (суддя Мостапаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (судді: Т.А. Величко, Л.І. Бойко, С.В. Таран) позов задоволено, стягнуто з ТОВ „Спільне підприємство Рисоіл Термінал" на користь Держави 409 572 грн. 90 коп. - збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" просить скасувати рішення місцевого господарського суду, постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, судові рішення мотивовані доведеним та не запереченим сторонами факту забруднення акваторії ДП „ІМТП" в районі причалу № 12 у місці стоянки т/х „ALBO" 19.02.2012 р. олією з трубопроводу, що належить ТОВ „Спільне підприємство Рисоіл Термінал". Продуктопроводи є об'єктами, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується наявними матеріалами справи, поданими позивачем доказами, які підтверджують наявність підстав для покладання на відповідача обов'язку щодо відшкодування заподіяних державі збитків у сумі 409572,90 грн.
Але, Вищий господарський суд України вважає такий висновок суддів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.
Відповідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну ними навколишньому природному середовищу шкоду відповідно до ст. 450 ЦК України.
Роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. встановлено, що питання про віднесення підприємств, організацій до числа таких, що являються собою підвищену екологічну небезпекою, вирішуються відповідно до вимог ч. 3 ст. 66 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та Постанови КМУ від 27.07.1995 р. № 554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку"
Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, але діяльність яких пов'язана з підвищеною екологічною небезпекою, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їх вини.
Відповідно до п. 4 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554, до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, відносяться всі види продуктопроводів в галузі видобування нафти, нафтохімії та нафтопереробки.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач не здійснює господарську діяльність у цих галузях, а здійснює свою діяльність виключно в галузі зберігання та перевантаження олії соняшникової. Діяльність у сфері харчової промисловості до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку не віднесено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на приписи Роз'яснення Вищого господарського суду України та не застосували норму матеріального права, яка мала бути застосована в даному випадку, а саме п. 4 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554, що призвело до неправомірного віднесення олієпроводу відповідача до об'єктів підвищеної екологічної небезпеки та до неправильного вирішення справи по суті.
Беручи до уваги, що фактичні обставини справи були встановлені попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою, Вищий господарський суд України вважає за можливе прийняти у вказаній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2012 р. у справі № 5017/1546/2012 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Т.Л. Барицька
О.О. Євсіков
Судове рішення № 31623397, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 29.05.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 5017/1546/2012. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: