Ухвала суду № 31620718, 27.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2080/13-а( в2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у справі за позовом Представництва «Чадборн Енд Парк ЛЛП» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Представництво «Чадборн Енд Парк ЛЛП» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000762230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 250/22-3-01/21698759 від 25.01.2013 (далі - Акт перевірки).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Далі - Закону) в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за грудень 2010 року на загальну суму 58034,0 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762230, відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 72 543,00 грн. (за основним платежем - 58 034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 509,00 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.08.2009 року між позивачем та ТОВ "Фактор Капітал" було укладено договір оренди за № 31-08-09 про надання ТОВ "Фактор Капітал" (Орендодавцем) в оренду позивачу (Орендареві) приміщення за адресою вул. Сагайдачного, 25-б, м. Київ на термін з 01.09.2009 року по дату закінчення строку оренди.

На виконання договору оренди № 31-08-09 від 31.08.2009 року, з вересня 2009 року по грудень 2010 року, позивач 06 і 17 грудня 2010 року сплатив ТОВ "Фактор-Капітал" спірну суму ПДВ в розмірі 58 033,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

При цьому придбання товарів (послуг) має бути підтверджено первинними документами, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та які складені під час фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. вказаної статті - податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно припису пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що наявні в матеріалах справи первинні документи, оформленні належним чином і мають необхідні обов'язкові реквізити. В тому числі податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, містять усі необхідні реквізити та надані відповідачу як докази реальності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору оренди від 31.08.2009 року № 31-08-09, укладеного між позивачем і ТОВ "Фактор Капітал".

Крім того, на момент видачі на адресу позивача податкової накладної ТОВ "Фактор Капітал" було зареєстроване органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключено не було, а отже мало право складати податкові накладні.

При цьому, слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також, колегія суддів, зазначає, що податкові накладні, що містяться в матеріалах даної справи, виписані позивачу його контрагентом, Акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки, що дає суду підстави, вважати, що відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Посилання апелянта на те, що платником податку надано документи, які є наслідком нікчемного правочину, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказів, що підтверджують фактів недійсності чи нікчемності договору, матеріали справи не містять.

При цьому, відповідачем, на виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС Украйни, не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.