Ухвала суду № 31620727, 27.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1990/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Ферко» звернулось з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 року № 0008872230 та № 0008882230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ферко» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» за період січень - червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 1588/22-30/31681342 від 11.10.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 27 394 530 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 9 252 719 грн., за півріччя року на суму 27 394 530 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2. Декларації з ПДВ) на загальну суму 20 069 628, 27 грн., у тому числі за червень 2012 року на суму 20 069 628, 27 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення року № 0008882230 від 24.10.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20069628, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0008872230 від 24.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток, в розмірі 41091795,00 грн., з яких за основним платежем - 27394530,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13697265,00 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблений висновок, що угоди між позивачем та його контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки контрагентами - постачальниками ТОВ «Негоциант-Агро» у період січень-квітень 2012 року були ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» та ПП «Театральне агентство «Колізей», господарська діяльність яких на думку податкового органу є також не підтвердженою.

Проте, з вказаними доводами податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ферко» та ТОВ «Негоциант-Агро» укладено ряд договорів, а саме: Договір № 17/04/12/к від 01.04.2012 року про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти кукурудзу; Договір купівлі - продажу № 27/02-12 від 27.02.2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») продає, а Покупець (ТОВ «Ферко») купує товар, згідно специфікації Додаток № 1 (запчастини); Договір № 07/01/11/УА від 01.01.2012 року про надання організації транспортних послуг, за умовами якого Замовник (ТОВ «Ферко») доручає, а Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування будь-яких автомобілів, що належать Замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб на підставі лізингових договорів укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим, Договір № 27АРМ від 24.02.2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність арматуру, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти та оплатити товар, Договір № 26/02/12 від 09.02.2012 року про надання організації транспортних послуг, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується за плату та за рахунок Замовника (ТОВ «Ферко») організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом, Договір купівлі - продажу № 189/05/12/МП від 20.05.2012 року за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») оплатити масло соняшникове нерафіноване першого сорту, наливом, Агентський договір № 16/02/12АГ за умовами якого Замовник (ТОВ «Ферко») доручає, а Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») приймає на себе зобов'язання щодо пошуку продавців зернових культур на експорт - кукурудзи, рапса, пшениці, а також укладання договорів на транспортне обслуговування з урахуванням перевалки вищевказаних товарів через Одеський морський порт з використанням причалів, техніки та технології Замовника; здійснення дослідження ринків та виявлення потенціальних продавців зернових культур, тощо. Договір № 09/02/12ЗЧ від 09.02.2012 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується поставити та передати у власність запасні частині по замовленню Покупця (ТОВ «Ферко»), який зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар, Договір № 01/01/12/С від 04.01.2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти продукцію сільськогосподарського виробництва (сою та горох) та оплатити отриманий Товар.

Виконання вказаних договорів підтверджується копіями податкових та видаткових накладних виписаних ТОВ «Негоциант-Агро» протягом 2012 року із визначенням вартості наданих послуг, прийнятих товарів та актів виконаних робіт за 2012 рік.

Також, з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти по вищевказаним Договорам перераховано ТОВ «Ферко» на розрахункові рахунки ТОВ «Негоциант-Агро».

Отже, операції позивача з ТОВ «Негоциант-Агро» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Негоциант-Агро» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текс ухвали виготовлено 30.05.2013 року.

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.