Ухвала суду № 31620502, 29.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1186/13-ц Провадження № 22-ц/795/1148/2013 Головуючий у I інстанції - Супрун О.П. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,

при секретарях - Зіньковець О.О., Рудик І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ляховця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» про визнання протоколу загальних зборів недійсним та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Гудвіл» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Гудвіл», поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Гудвіл», вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Гудвіл», посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відносини між сторонами регулюються лише нормами трудового законодавства та не прийняв до уваги положень корпоративного права, які визначають відносини між власником товариства та його виконавчим органом.

Представник апелянта посилається на безпідставність зроблених судом висновків щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак, які б свідчили про те, що вчинений ним проступок має характер одноразового грубого порушення трудових обов'язків, і зазначає, що повідомлення позивача про проведення зборів учасників ТОВ «Гудвіл» було здійснено у відповідності до вимог п.п. 16.4 Статуту товариства, чому районний суд належної оцінки не надав, як не дав оцінці і тій обставині, що норми корпоративного права не передбачають обов'язку проведення зборів тільки за місцезнаходженням товариства.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням положень трудового законодавства, оскільки власник в особі загальних зборів товариства не повідомив належним чином позивача про скликання 24 грудня 2013 року загальних зборів і вирішення відносно нього питання припинення трудових відносин та порушив порядок застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Оскільки оспорюваним протоколом загальних зборів та наказом ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства, а не усунуто від виконання своїх обов'язків, суд вказав на безпідставність посилань відповідача про законність звільнення відповідно до пожень ч. 3 ст. 99 ЦК України, виходячи з того, що передбачені нормами ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстави для звільнення позивача були відсутні.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що протоколом № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Гудвіл» від 24 грудня 2012 року було постановлено визнати роботу директора товариства ОСОБА_1 незадовільною та звільнити його з посади директора товариства за перевищення своїх посадових повноважень, виключити відомості з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як підписанта і обрати (прийняти) на посаду директора товариства особу з числа учасників товариства ОСОБА_3 (а.с. 6-7).

На підставі вказаного протоколу, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України, ч. 1 ст. 41 КЗпП України, наказом № 4-к від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «Гудвіл» з 31 грудня 2012 (а.с. 39).

Пунктом 1 ст. 41 КЗПП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках скоєння керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 визначено, що при розгляді справ про звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України суди мають, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, виходити з характеру проступку, обставин, за яких його було вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

В протоколі загальних зборів № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Гудвіл» від 24 грудня 2012 року визначено, що в 2011 році було виявлено підробку підписів учасників у статутних документах відповідача, що були використані для державної реєстрації змін до установчих документів, але особу, яка здійснила це, не встановлено. Зазначено також, що позивач, обіймаючи посаду директора, не погодився із рішенням суду про визнання змін до статутних документів недійсними та оскаржив його до вищестоящих судових інстанцій. Наведене, на думку учасників зборів, стало підставою для висновку про порушення позивачем прав учасників товариства і перевищення своїх посадових повноважень, встановлених умовами статуту.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи судові рішення, ухвалені в господарському спорі між учасниками товариства, не містять даних про встановлення факту перевищення позивачем, як директором, своїх посадових обов'язків в ході розгляду даної справи. Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно визначив, що ОСОБА_1, здійснюючи державну реєстрацію змін до установчих документів, діяв не від власного імені, як учасника товариства, а виконував рішення загальних зборів, яке було визнано недійсним лише через певний час.

Вирішення спору в судовому порядку також не можна віднести до перевищення особою наданих повноважень, оскільки право відстоювання своїх інтересів в суді законодавчо визначено як для фізичних, так і для юридичних осіб, в тому числі, якщо ці спори стосуються перерозподілу часток у статутному капіталі товариства.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що спірні відносини є трудовими, виходячи з того, що в протоколі загальних зборів відображені незадовільна робота позивача та звільнення останнього з займаної посади директора відповідним рішенням (а.с. 7). Посилання на норми КЗпП України знайшли своє відображення і в наказі про звільнення ОСОБА_1 з посади. Тому є довільним трактуванням положень законодавства доводи апелянта про необхідність застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, лише норм корпоративного законодавства.

Є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що усунення члену виконавчого органу від виконання своїх обов'язків на підставі ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України шляхом позбавлення відповідних повноважень було проведено в рамках закону. Таке усунення має відбуватись з необхідним додержанням норм трудового законодавства, оскільки фактично члени виконавчого органу є посадовими особами товариства і перебувають з ним в трудових відносинах. Таким чином, визначена ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України можливість усунення члена виконавчого органу є специфічною підставою припинення з особою трудового договору за ініціативою власника, що не позбавляє останнього обов'язку дотримуватись визначеного законом порядку звільнення найманого працівника.

З огляду на це є правильним зроблений судом першої інстанції висновок про те, що всупереч положенням ст. 149 КЗпП України власник в особі відповідача не зажадав від порушника трудової дисципліни письмових пояснень щодо його проступку, а у випадку відмови від таких не зафіксував це належним чином, чим порушив порядок застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Крім цього, належними та допустимими доказами у справі не спростовані доводи позову про те, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про час та місце проведення загальних зборів товариства, а також порядок денний. Можливість повідомлення учасників про час та місце проведення загальних зборів в телефонному режимі дійсно визначена статутними документами товариства, але з огляду на те, що між учасниками наявний спір з приводу такого інформування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це повідомлення має підтверджуватись беззаперечними доказами в контексті положень ч. 2 ст. 59 ЦПК України.

Апеляційний суд не вважає такими, що грунтуються нормах закону, доводи відповідача про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Гудвіл» мала розглядатись в порядку господарського судочинства, оскільки таке рішення стало правовою підставою для звільнення позивача з займаної посади, нерозривно пов'язано з питанням його поновлення на роботі і безпосередньо стосується захисту порушених прав ОСОБА_1, що виникли із трудових відносин. Отже така вимога підвідомча відповідно до ст. 11 ЦПК України, цивільній юрисдикції.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку стосовно необхідності задоволення позову ОСОБА_1 За викладених обставин, оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України, постановлено з дотриманням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: