Ухвала суду № 3161818, 05.03.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2009 р. Справа № 3/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»

до відповідача Акціонерного виробничо-комерційного Товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»

про стягнення заборгованості в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : Лапчинська І.В. (довіреність №22-02-09 від 09.02.2009 року) ;

від відповідача : не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного виробничо-комерційного Товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»про стягнення грошової заборгованості за перевезення вантажів по маршруту с.Бабин (Гощанського району) –м.Дубно на суму 1600 грн. 00 коп.. В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №4719079. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі сторін за наявними у справі матеріалами. Явка сторін визнавалась судом обов'язковою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2008 року між ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»та АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика»укладено заявку №124/68 про перевезення вантажів по маршруту с. Бабин (Гощанського р-н.)-м.Дубно.

23 квітня 2008 року між ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»та АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика»укладено заявку № 124/83 про перевезення вантажів по маршруту с. Бабин (Гощанського р-н.)-м. Рівне.

Згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Т/ЄН 0000907 від 8 квітня 2008 року вартість транспортних послуг склала 900,00 грн.. Відповідно до акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Т/ЄН 0000948 від 24 квітня 2008 року вартість наданих послуг склала 700,00 грн.. Загальна сума наданих послуг по перевезенню вантажів склала 1600,00 грн..

З метою врегулювання розрахунків позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати заборгованість (лист за №147-11-08 від 27 листопада 2008 року), залишену останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виконання заявки на перевезення товарів не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу перед ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»в розмірі 1600,00 грн..

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1600,00 грн. з врахуванням трьох відсотків річних підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»(33001, м.Рівне, вул.Хмільна, 30, код ЄДРПОУ 00382214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»(33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 62А, код ЄДРПОУ 32451624) заборгованість за перевезення вантажів в розмірі 1600 грн. 00 коп.; 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано “10” березня 2009 року