Постанова № 31617319, 04.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.06.2013 р. справа №905/3094/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін від позивача:Логвиненко О.С. за довіреністю б/н від 03.10.2012р.від відповідача:Рудяк О.І. за довіреністю №21-12/12-22 від 21.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької областівід29.04.2013р.по справі№905/3094/13 (суддя Тоцький С.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Донецькдотовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київпровизнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у п.6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку.

Одночасно із позовною заявою позивачем було надана заява про забезпечення позову від 29.04.2013р. шляхом зупинення стягнення майна за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколою Івановичем 07.12.2012р., зареєстрованим в реєстрі за №2686.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №905/3094/13 задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколою Івановичем, зареєстрованим в реєстрі за №2686 про повернення позивачем ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" предмету лізингу - екскаватора-навантажувача KOMATSU WB93R-15, реєстраційний номер 4394АА на користь відповідача ТОВ "Райффазен Лізинг Аваль" (виконавче провадження №35644528).

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №905/3094/13 та прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про забезпечення позову відмовити у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не надав належної правової оцінки предмету позову та не з'ясував відповідність виду забезпечення позову із позовними вимогами; вийшов за межі своїх повноважень; не дослідив наявність підстав для забезпечення позову; не обґрунтував у розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття судом заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у справі.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу залишити без змін

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку. Водночас із позовною заявою позивач направив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 29.04.2013р. №2686, яка була задоволена судом першої інстанції.

В обґрунтування клопотання товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м.Донецьк посилався на те, що проведення Державним виконавцем у межах виконавчого провадження №35644528 виконавчих дій із накладення арешту на предмет лізингу та його вилучення суттєво ускладнить виробничу діяльність підприємства, унеможливить своєчасне виконання зобов'язань за договорами підряду з будівництва та ремонту важливих об'єктів транспортної інфраструктури нашої країни.

Господарським судом ухвалою від 29.04.2013р.клопотання позивача про забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколою Івановичем 07.12.2012р., зареєстрованим в реєстрі за №2686. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що на даний час проводиться процедура стягнення майна у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса, а рішення за вказаним позовом може вплинути на правомірність процедури стягнення.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, із змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розглядуваного позову є вимоги про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному поряду.

В свою чергу, ймовірний висновок суду про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному поряду та необхідність задоволення заявлених вимог у світлі правової природи спірного договору матиме обов'язковий наслідок повернення майна. Отже, сутність розглядуваного спору не виключає ймовірності виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу дає підстави для застосування положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що звернення стягнення на майно, доказом започаткування якого є надана разом із позовною заявою постанова про відкриття виконавчого провадження за спірним виконавчим написом, у повній мірі реалізує права відповідача як стягувача за підставою,законність видачі якої наразі є предметом спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, оскільки це (нівелювання) є неприпустимим з огляду на приписи положень статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. шляхом вжиття забезпечувальних заходів.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо на момент прийняття ймовірного рішення про задоволення позовних вимог звернення стягнення за виконавчим написом буде завершене, вказане рішення безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.

Таким чином, твердження апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам та доказам, наданим позивачем та неправильність застосування статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.

Розглядаючи даний спір, суд за загальним правилом повинен надати оцінку всім обставинам у справі, у тому числі встановити певні факти, тому помилковим є твердження заявника апеляційної скарги, що право позивача захищається шляхом визнання факту.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття судом заходів до забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду від 29.04.2013р. у справі №905/3094/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №905/3094/13 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №905/3094/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 примір.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ГСДО;

5. ДАГС