Постанова № 31616224, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-34618/10

К-34618/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І, розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010

у справі № 2-а-8945/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Одесі від 02.06.2009 № 0001201630/1 у частині визначення ТОВ «Альянс-Жилстрой» податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 53752,50 грн., у т.ч. за основним платежем 35835,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17917,50 грн.

Судові рішення обґрунтовані висновком про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ліквідованою юридичною особою - ТОВ ДП «Жилбуд» не підпадає під визначення безнадійної заборгованості, безоплатно наданих товарів, безповоротної фінансової допомоги, які дані в підпункті 1.22.1 пункту 1.22, пунктах 1.23 та 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а тому у позивача відсутні підстави для збільшення на суму такої заборгованості валових доходів.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Одесі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у межах оскаржуваних сум згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.03.2009 за № 109/16-3/32470359/9, про порушення норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, а саме: занижено валовий дохід за ІІ квартал 2008 року на 143335,00 грн. у зв`язку з не включенням до його складу безоплатно отриманих робіт від ТОВ ДП «Жилбуд», кредиторська заборгованість позивача перед яким не була сплачена внаслідок його ліквідації.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.06.2009 № 0001201630/1 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 59539,50 грн., у т.ч. 39693,00 грн. - основний платіж та 19846,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Це податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем у частині визначення податкового зобов`язання у сумі 53752,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 35835,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -17917,50 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання договору підряду на будівництво житлового будинку від 01.03.2007 №02-ОКС, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ ДП «Жилбуд» (підрядник), у позивача рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 143335,00 грн. (без ПДВ) з терміном виникнення - грудень 2006 року. Факт поставки вказаних послуг позивачу сторонами визнається.

Як свідчить додана до матеріалів справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 706667 (а.с.111-115), 25.12.2007 проведено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ТОВ ДП «Жилбуд») у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до пункту 1.23 ст.1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Валовий доход, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 цього Закону, включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачу ТОВ ДП «Жилбуд» послуги не є безоплатно наданими за визначенням пункту 1.23 ст.1 Закону № 334/94-ВР, а є такими, що підлягають оплаті позивачем згідно з нормами Цивільного кодексу України,. При цьому суди застосували ст. 516 цього Кодексу, якою передбачено заміну кредитора у зобов`язанні, і дійшли висновку, що збільшення контролюючим органом в податковому обліку позивача за півріччя (ІІ квартал) 2008 року валового доходу на 143335,00 грн., що складає кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ ДП «Жилбуд» за надані послуги, суперечить діючому законодавству України.

Разом з тим, такі висновки судів не відповідають правильному застосуванню вищенаведених правових норм.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За змістом вказаних норм разом з ліквідацією ТОВ ДП «Жилбуд» припиняються будь-які цивільні зобов`язання інших осіб перед ним, у тому числі і зобов`язання позивача щодо сплати вартості поставлених послуг, тому, у розумінні пункту 1.23 ст.1 Закону № 334/94-ВР, такі послуги з дати ліквідації кредитора є безоплатно наданими послугами для позивача, а отже він зобов`язаний був збільшити на їх вартість суму валових доходів у тому податковому періоді, в якому така ліквідація відбулась.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, допустили помилку у застосуванні наведених норм матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо результату розгляду спору.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко