Ухвала суду № 31616223, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-37563/10

К-37563/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010

у справі № 2а-42760/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агроліга»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 09.09.2009; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агроліга» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі Куп'янська ОДПІ у Харківській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку ТОВ «Агроліга» податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.08.2009 за № 1142/23-31369010, про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у період з 01.01.2007 по 31.03.2009 на загальну суму 88860,00 грн., у тому числі за січень 2007 року - на 4488, 00 грн., за травень 2007 року - на 331,00 грн.,за липень 2007 року - на 865,00 грн., за червень 2008 року - на 83176,00 грн. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням в до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 88860,00 грн. за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж січень, травень, липень 2007 року, червень 2008 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2009 № 0000122310/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 133290,00 грн.( у т.ч. 88860,00 грн. - основний платіж, 44430,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту у період з 01.01.2007 по 31.03.2009 податок на додану вартість в загальній сумі 88860,00 грн. за податковими накладними, дати виписки яких постачальниками припадають на інші податкові звітні періоди та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушенням позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання господарських операцій з постачальниками, що виписали податкові накладні, як і сплата позивачем сум ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг) за цими операціями, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У подальшому Законом України від 30.11.2006 р. № 398-V вказаний підпункт був викладений у наступній редакції: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в іншому податковому періоді в межах строку давності, встановленого пунктом 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Це відповідає нормам абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 цього Закону, якими встановлено право платника податків на виправлення показників податкової звітності в разі самостійного виявлення помилки шляхом подачі уточнюючого розрахунку або шляхом включення відповідних показників до податкової декларації за будь-який з наступних звітних періодів в межах строку давності, встановленого статтею 15 цього Закону.

Таке правозастосування відповідає й правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко