Ухвала суду № 31616222, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-17599/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року

у справі № 37483/09/2070

за позовом Борівського підприємства теплових мереж

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Борівське підприємство теплових мереж (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000421501/1 від 16 січня 2009 року, № 0000421501/2 від 05 березня 2009 року, № 0000421501/3 від 08 квітня 2009 року на суму 81859,00 грн. (в редакції уточнення позовних вимог від 21 липня 2009 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області, в саме: № 0000421501/1 від 16 січня 2009 року на суму 81859,00 грн., № 0000421501/2 від 05 березня 2009 року на суму 81859,00 грн., № 0000421501/3 від 08 квітня 2009 року на суму 81859,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ізюмської ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу Борівське підприємство теплових мереж, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ізюмська ОДПІ Харківської області провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань Борівським підприємством теплових мереж за період з 30 червня 2007 року по 12 листопада 2008 року, за результатами якої був складений акт від 12 листопада 2008 року № 24/1520/32468926.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у порушенні термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість .

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження Ізюмська ОДПІ Харківської області прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000421501/1 від 16 січня 2009 року, № 0000421501/2 від 05 березня 2009 року, № 0000421501/3 від 08 квітня 2009 року, якими згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку більше, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосувала до позивача штраф у розмірі 50% у сумі 81859,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при надходження сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» не можливо вважати це погашенням податкового зобов'язання в порядку Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та, як наслідок, не підлягають застосуванню положення підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 статуту Борівського підприємства теплових мереж предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування, використання, розподіл та реалізація теплової енергії на базі запалювання всіх видів палива, в тому числі побутових і виробничих відходів, а також використання енергетичних ресурсів на території України незалежно від відомчої приналежності джерел тепла, для забезпечення тепловою енергією абонентів та виробництв, що забезпечують або сприяють їх безперебійному і якісному функціонуванню.

24 вересня 2008 року між ГУ ДКУ в Харківській області (сторона-1), Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації (сторона-2), ГУ ЖКГ та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації (сторона-3) та Борівським підприємством теплових мереж (сторона-4) був укладений договір № 21/108 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440, предметом якого є організація сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440 (пункт 1.1 статті 1 договору). Положеннями пунктів 2.2-2.7 статті 2 договору встановлено, що: Державне казначейство України перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку, стороні-14 в сумі 219580,00 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України; сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 219580,00 грн. як субвенцію з Державного бюджету; сторона-2 перераховує стороні-3 грошові кошти в сумі 219580,00 грн. як субвенцію з Державного бюджету; сторона-3 перераховує стороні-4 грошові кошти в сумі 219580,00 грн. для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення; сторона-4 перераховує кошти в сумі 219580,00 грн. до спеціального фонду державного бюджету як погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість; усі учасники розрахунків в графі «Призначення платежу» платіжного доручення додатково зазначають «Статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», номер і дату договору».

На підставі вказаного договору сторонами були проведені взаєморозрахунки, внаслідок чого 10 листопада 2008 року згідно платіжного доручення № 9 позивач погасив податковий борг з податку на додану вартість у сумі 219580,00 грн., зазначивши у графі «Призначення платежу» «Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», № 21/108 від 24 вересня 2008 року».

Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів може здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

На виконання статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440 був затверджений Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відповідно до пункту 4 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої учасниками розрахунків для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної у 2006 році заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705.

Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 01 липня 2006 року, та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Отже, норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є спеціальними відносно норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, проведенням взаєморозрахунку між позивачем, ГУ ДКУ в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, ГУ ЖКГ та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації погашалась заборгованість бюджету минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договору № 21/108 від 24 вересня 2008 року, укладеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440.

З огляду на те, що погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість здійснювалось Борівським підприємством теплових мереж не за порядком, визначеним підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що накладення на позивача штрафу, передбаченого підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ізюмської ОДПІ Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна