Ухвала суду № 31616202, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-17240/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року

у справі № 2а-37627/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00004422323/0 від 30 березня 2009 року повністю, податкового повідомлення-рішення № 0000452303/0 від 30 березня 2009 року в частині 16693,00 грн. основного платежу та нарахованих на таку суму штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення № 0000501720/0 від 30 березня 2009 року повністю, визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо накладення обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ «Навс» з дня винесення такого рішення (в редакції доповнення до позову від 14 травня 2009 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного від 19 серпня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: № 00004422323/0 від 30 березня 2009 року про нарахування ТОВ «Навс» податкового зобов'язання в сумі 25331,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4222,00 грн.; № 0000452303/0 від 30 березня 2009 року про нарахування ТОВ «Навс» податкового зобов'язання в сумі 29924,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9975,00 грн.; № 0000501720/0 від 30 березня 2009 року про нарахування ТОВ «Навс» податкового зобов'язання в сумі 494,00 грн. Визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо накладення обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ «Навс» з дня винесення такого рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Навс» 3,40 грн. судових витрат - сплаченої суми судового збору.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного від 19 серпня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Навс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного від 19 серпня 2009 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Навс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 05 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 05 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 481/23-304/35245740 від 17 березня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат вартості капітального ремонту орендованих основних фондів 1 групи, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2008 року на суму 21109,00 грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у включенні до складу рядка 10.1 декларації сум податку на додану вартість, не задекларованих постачальниками у складі податкових зобов'язань у відповідних періодах, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19949,00 грн., у тому числі: за червень 2008 року - 14788,00 грн., за липень 2008 року - 793,00 грн., за серпень 2008 року - 3546,00 грн., за вересень 2008 року - 822,00 грн.; підпунктів 6.3.3, 6.3.4 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неутримання та своєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2008 році у розмірі 247,00 грн. та, як наслідок, не нарахування та неперерахування до бюджету штрафу у розмірі 100% від суми недоплати.

30 березня 2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442323/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Навс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 25331,00 грн., у тому числі: 21109,00 грн. - за основним платежем, 4222,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 березня 2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452323/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Навс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 29924,00 грн., у тому числі: 19949,00 грн. - за основним платежем, 9975,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 березня 2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000501720/0, яким згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначила ТОВ «Навс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 494,00 грн. - за основним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що та обставина, що позивачем здійснювався не поточний, а капітальний ремонт орендованих основних засобів 1 групи не може слугувати підставою для виключення вартості такого ремонту зі складу валових витрат, які підтверджені документально, з урахуванням того, що кошти, витрачені на ремонт, не перевищують 10% балансової вартості основних фондів ТОВ «Навс» станом на 01 січня 2008 року; розбіжність між показниками податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагента - ТОВ «СП Ібоя», встановлена згідно системи АІС «Система обробки податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» виникла через помилку ТОВ «СП Ібоя» при веденні бухгалтерського та податкового обліку, а податкова накладна № 1518 від 02 червня 2008 року на суму податку на додану вартість 792,66 грн. виписана контрагентом позивача - ТОВ «Атлант-Холдінг» помилково, замість якої виписана виправлена податкова накладна № 1507 від 30 травня 2008 року; співробітник ТОВ «Навс» - ОСОБА_1 умисно приховав факт отримання доходів від підприємницької діяльності від інспектора кадрів ТОВ «Навс» і вказав, що станом на 04 лютого 2008 року він не є суб'єктом підприємницької діяльності та, відповідно, подав заяву про застосування до нарахованого йому доходу податкової соціальної пільги. Також суд виходив з того, що з огляду на відсутність порушення позивачем податкового законодавства підстави для поширення на активи позивача податкової застави відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: наданих до матеріалів справи документів, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт по ремонту супермаркету «Рим» згідно договору № 02/06-рем, укладеного з ТОВ «ПБК «Вертикаль», тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, керівником підприємства позивача з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат не приймалося, з урахуванням того, що ні в договорі оренди, укладеному з ТОВ «Євро-Сервіс+», ні в акті прийняття-передачі орендованих приміщень не передбачалося зобов'язання (необхідності) позивача здійснювати в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання, а ремонтні роботи, виконані для позивача ТОВ «ТФ «Слов'янка» згідно договору підряду № 03/04-Б від 03 квітня 2008 року, є загально-ремонтними і не збільшують балансову вартість основних засобів; доказів того, що оспорювані податкові накладні були включені позивачем в інші податкові періоди пізніше, ніж дата їх отримання, яка є першою подією для розрахунку податкового кредиту, або ж доказів того, що такі податкові накладні з яких-небудь підстав по даті їх виписування не отримувались ТОВ «Навс» не надано; співробітник ТОВ «Навс» - ОСОБА_1 отримував податкову соціальну пільгу, будучи фізичною особою - підприємцем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2007 року між ТОВ «Євро-Сервіс+» (орендодавець) та ТОВ «Навс» (орендар» був укладений договір оренди об'єкту нерухомості № 01/11-А-1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування частину споруди, визначену у пункті 1.2 договору (далі - об'єкт оренди), та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату (пункт 1.1 статті 1 договору); об'єкт оренди являє собою двоповерхову окрему споруду та споруду автостоянки за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, загальною площею 4598,9 м2 (підпункти 1.2.2, 1.2.3 пункту 1.2 статті 1 договору); орендар має право здійснювати поточний ремонт та капітальний ремонт(пункт 7.2 статті 7 договору).

Відповідно пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За приписами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28 липня 2000 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

При цьому для визначення направленості віднесення витрат щодо ремонту основних засобів слід керуватися також Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30 вересня 2003 року, відповідно до положень пунктів 28 - 31 яких (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість. Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, керівником підприємства позивача з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат не приймалося.

Також ні в договорі оренди, укладеному позивачем з ТОВ «Євро-Сервіс+», ні в акті прийняття-передачі орендованих приміщень не передбачалося зобов'язання (необхідності) позивача здійснювати в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що предметом договору підряду № 02/06-рем від 02 червня 2008 року, укладеного позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль», був ремонт торгових, складських, офісних площ та благоустрій території. В локальних кошторисах на обладнання навісу та стелажів включені загально-ремонтні роботи і відомостей про те, що у приміщенні площею 4598,9 м2 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, була збільшила виробнича потужність або збільшена кількість місць (площа) будівлі, такі документи не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що понесені позивачем витрати на ремонт та благоустрій приміщення площею 4598,9 м2 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 327, не підпадають під ознаки капітальних інвестицій, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, а тому не можуть відноситися на збільшення балансової вартості основних засобів, з урахуванням того, що договір оренди № 01/11-А-1 від 01 листопада 2007 року не містить будь-яких відомостей про те, що там розташований супермаркет «Рим». Відсутні такі відомості і в договорі підряду № 02/06-рем від 02 червня 2008 року, тоді як чинне законодавство України надає право формувати валові витрати, амортизаційні відрахування або визначення балансової вартості основних засобів виключно власнику або уповноваженому користувачу.

Колегія суддів також погоджується з висновкам суду апеляційної інстанції про те, що ремонтні роботи, виконані для позивача ТОВ «ТФ «Слов'янка» згідно договору підряду № 03/04-Б від 03 квітня 2008 року, є загально-ремонтними і не збільшують балансову вартість основних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, при опрацюванні додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації ТОВ «Навс» з податку на додану вартість за червень 2008 року податковим органом були встановлені розбіжності при співставленні суми податкового кредиту позивача з сумою податкових зобов'язань його контрагента - ТОВ «СП Ібоя».

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно наданих реєстрів податкових накладних податкові накладні № 294о та № 419о, отримані позивачем від ТОВ «СП Ібоя» у березні 2008 року, враховані ТОВ «Навс» у складі податкового кредиту червня 2008 року. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у розмірі 4217,21 грн. та 1030,66 грн. відповідно, були включені до податкового кредиту відповідного періоду, проте згідно даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2008 року встановлено розбіжності між задекларованими показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, тобто сума податкового кредиту, яка заявлена ТОВ «Навс», не відповідає сумі податкового зобов'язання ТОВ «СП Ібоя» у відповідному періоді.

Аналогічні порушення були виявлені податковим органом і по операціях з ТОВ «Атлант Холдінг» на суму 1113,60 грн., зокрема, згідно наданих реєстрів податкова накладна № 1518, отримана від ТОВ «Атлант Холдінг» у червні 2008 року, була врахована ТОВ «Навс» у складі податкового кредиту липня 2008 року, податкова накладна № 1859, отримана у червні 2008 року, врахована у складі податкового кредиту серпня 2008 року. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у розмірі 792,66 грн. та 1113,60 грн. відповідно включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку № 5 та даним декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2008 року, але згідно даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2008 року встановлено розбіжності між відображеними показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, тобто сума податкового кредиту, яка заявлена ТОВ «Навс» не відповідає сумі податкового зобов'язання ТОВ «Атлант Холдінг» у відповідному періоді.

Також, згідно наданих реєстрів податкові накладні № 412948 та № 413026, отримані позивачем від ТОВ ТВКФ «Планета-Сервіс К» у липні 2008 року, враховані у складі податкового кредиту вересня 2008 року. Податкова накладна № 02998, отримана позивачем від ТОВ «Ньювел» у червні 2008 року, врахована у складі податкового кредиту липня 2008 року, а № NW-03276, отримана у червні 2008, включена до складу податкового кредиту серпня 2008 року.

Отримані у червні 2008 року від ПФ «ТД Спец метал» податкові накладні № 485, № 557 та № 613 були включені до податкового кредиту серпня 2008 року. Податкова накладна № 0507-05, отримана позивачем від ТОВ «Будпартнер ЦСТ» у червні 2008 року, була включена до податкового кредиту липня 2008 року, а отримані у червні 2008 року податкові накладні № 0613-05 та № 0614-01, були включені до складу податкового кредиту серпня 2008 року.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами абзаці 1, 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведених правових слідує, що право формування податкового кредиту по ПДВ пов'язано з відповідним податковим періодом, на який згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» припадає дата здійснення першої з подій.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не спростовував того, що вказані вище податкові накладні були включені ним в інші податкові періоди, тобто пізніше, ніж дата їх отримання, що суперечить положенням вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість». Доказів того, що податкові накладні з яких-небуть підстав позивачем по даті їх виписування не отримувались, а також доказів звернення позивачем до органу державної податкової служби з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту сум податку на додану варітсть у зв'язку з відмову продавців видати належним чином оформлені податкові накладні ТОВ «Навс» не надано. Не надано позивачем також і доказів того, що податкова накладна № 1518 від 02 червня 2008 року була анульована та виключена з реєстру, а також того, що позивач звертався до продавця з вимогою про заміну податкової накладної з викладенням претензій до оформлення цього документу, з урахуванням того, що виправлення помилок або проведення відповідних коригувань податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися з дотриманням приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справ, з результатами перевірки правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб за період з 05 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року податковим органом було встановлено неутримання, ненарахування та неперерахування до бюджету у повному обсязі сум податку з доходів фізичних осіб при сплаті фізичним особам доходів за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 р. у загальній сумі 247,00 грн. Так у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2008 року при утриманні податку з доходів фізичних осіб, нарахованих у вигляді заробітної плати, надавалась податкова соціальна пільга працівнику підприємства, який у періоді, що перевірявся, був фізичною особою - підприємцем, та отримував дохід від підприємницької діяльності, що призвело до неутримання, ненарахування та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі, в результаті чого платнику податків донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 247,00 грн. та штраф у розмірі 100 % від суми недоплати.

Відповідно підпункт «е» підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також від іншої незалежної трудової діяльності.

Згідно абзацу 1 підпункту 6.3.4 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, співробітник ТОВ «Навс» - ОСОБА_1 отримував податкову соціальну пільгу, будучи фізичною особою - підприємцем, що призвело до порушення підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до положень пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а тому будь-які порушення при нарахуванні та перерахуванні податку, в тому числі безпідставне надання працівнику підприємства соціальної пільги, передбачає відповідальність у встановленому законодавством порядку, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 квітня 2009 року позивачем від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова отримано податкову першу вимогу № 1/253 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 494,00 грн. (т. 1 арк. справи 90), а 21 квітня 2009 року було накладено обтяження у вигляді податкової застави на всі активи ТОВ «Навс», що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т. 1 арк. справи 89).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

При цьому, підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Граничний строк сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 494,00 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000501720/0 від 30 березня 2009 року, настав через 10 днів від дня отримання даного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням того, що доказів отримання цього податкового повідомлення-рішення пізніше, ніж 03 квітня 2009 року, позивачем суду апеляційної інстанції надано не було, з огляду на що податковий орган при формуванні та направленні першої податкової вимоги діяв в межах повноважень та в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що реєструючи податкову заставу, відповідач діяв в порядку, встановленому законодавством України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Навс» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна