ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" травня 2013 р. м. Київ К-26681/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Вознюк В.А.від відповідачаМуха С.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009
у справі № 6/246
за позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Оболонь» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009, позов задоволено.
Спеціалізована державна податкова інспекція м у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Позивачем подано клопотання про заміну позивача (Закритого акціонерного товариства «Оболонь») його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Оболонь».
Відповідачем також подано клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків) його правонаступником - Окружною Державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.
Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлені клопотання, дійшов висновку про необхідність їх задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:
- СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.112.2006, за результатами якої складено Акт № 410/40-2/05391057 від 04.05.2007;
- за наслідками перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000354020/0 від 17.05.2007, яким позивачу за порушення п.4.7 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 789 794,50 грн. (з яких: 1 401 141,00 грн. - основний платіж та 1 388 653,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- за результатами адміністративного оскарження СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000444020/0 від 02.07.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 101 711,50 грн. (з яких: 1 401 141,00 грн. - основний платіж та 700 570,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкові повідомлення-рішення № 0000444020/2 від 13.09.2007 та № 0000444020/3 від 26.11.2007 на аналогічну суму.
Висновок про вказані порушення позивачем податкового законодавства зроблений відповідачем внаслідок того, що в ході перевірки позивача посадові особи відповідача дійшли висновку, що оскільки договір комісії № 32/11-03 від 14.10.2003, укладений позивачем з Об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь», є нікчемним, то позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ безпідставно віднесено суми, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбання робіт по будівництву за вказаним договором.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.
У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.
Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір, який був укладений між позивачем та Об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь», визнаний судом недійсними. За таких обставин посадові особи відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки вийшли за межі своїх повноважень і безпідставно поза судової процедури дійшли висновку про недійсність договору № 32/11-03 від 14.10.2003, укладеного між позивачем та його контрагентом.
Відповідно до абз. 3 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як комісіонером) та Об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь» (як комітентом) був укладений договір комісії № 32/11-03 від 14.10.2003, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок та в інтересах комітента; головна мета всіх правочинів, укладання яких покладається на комісіонера, полягає в проектуванні та побудові стадіону за адресою: м. Київ, вул. Північна, 26.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором комісії № 32/11-03 від 14.10.2003 позивачем були укладені договори з ТОВ «Атлас Ворд Білдинг системз Україна», ЗАТ «Аеробуд», ТОВ «Ерарембуд», ТОВ «Будоснова» та іншими підприємствами.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договорів, укладених з вищенаведеними контрагентами, що оформлені відповідними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості матеріалів та послуг, придбаних у ТОВ «Атлас Ворд Білдинг системз Україна», ЗАТ «Аеробуд», ТОВ «Ерарембуд», ТОВ «Будоснова» та іншими підприємствами, правомірно віднесений позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем законодавства у сфері містобудування, в тому числі, виконання будівельних робіт без дозволу чи належного затвердження проекту, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не є замовником будівництва та не є суб'єктом накладання штрафу при проведенні будівельних робіт, у зв'язку з чим притягнення його до відповідальності, визначеної абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань установ та організацій за порушення у сфері містобудування» є неправомірним. Вказана обставина також встановлена постановою Господарського суду міста Києва від 05.10.2006 у справі № 6/486-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Допустити заміну позивача (Закритого акціонерного товариства «Оболонь») його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Оболонь».
2. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків) його правонаступником - Окружною Державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.
3. Касаційну скаргу Окружної Державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.
4. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 залишити без змін.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний
Судове рішення № 31616201, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 27.05.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № к-26681/09-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: