Ухвала суду № 31610748, 21.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 63305/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Іва-Фарм» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.01.2011 року № 0000302302/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 308286,00 грн., в тому числі 227 549,00 грн. за основним платежем та 80737,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що позивач в 2009 та 2010 роках протиправно не включив до складу валових доходів безнадійної заборгованості вартості товарів і робіт, отриманих від ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш» в сумі 189300,00 грн. та 182600,00 грн. відповідно, що призвело до заниження валових доходів на суму 189300,00 грн. за 2009 рік та 182600,00 грн. за 2010 рік. Також позивач зайво включив до валових витрат у 2010 році витрати за договором послуг та поруки по ремонту орендованих ТзОВ «Фармацевтична фабрика» приміщень на поліпшення основних фондів та на збільшення балансової вартості позивачем власних і отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, оскільки такі витрати в розмірі 173760,00 грн. на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунки з третіми особами за виконані ними будівельно-ремонтні роботи здійснені по зобов'язаннях ТзОВ «Фармацевтична фабрика» в порядку поруки, і не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов'язаннях інших підприємств. Також під час перевірки податковим органом були встановлені інші порушення, крім тих, про які зазначено у позові, що вплинули як на зменшення, так і на збільшення об'єкта оподаткування, завищення і заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств, щодо яких позивач не надав жодних пояснень чи спростувань.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 16.12.2010 року до 06.01.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Іва-Фарм» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої був складений акт від 14.01.2011 року за № 102/23-23/20534407.

В акті зазначено про порушення ТзОВ «Іва-Фарм» вимог підпункту 1.22.1. пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся, на загальну суму 227549,00 грн., у тому числі занижено за І квартал 2009 року в сумі 288735,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 227762,00 грн., за 2009 рік в сумі 322949,00 грн. та завищено за півріччя 2009 року в сумі 6152,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 47496,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 73799,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 95400,00 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує наступним.

ТзОВ «Іва-Фарм» в 2009 та 2010 роках не врахувало в складі інших доходів безнадійної заборгованості вартості робіт та матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш» в сумі 189300,00 грн. та 182600,00 грн. відповідно, термін позовної давності щодо стягнення якої в 3 роки минув. Вказане порушення призвело до заниження позивачем валових доходів на суму 189300,00 грн. за 2009 рік та 182600,00 грн. за 2010 рік.

Також позивачем зайво включені до валових витрат у 2010 році витрати за договором послуг та поруки по ремонту орендованих ТзОВ «Фармацевтична фабрика» приміщень на поліпшення основних фондів та на збільшення балансової вартості позивачем власних і отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, в той час як такі витрати в розмірі 173760,00 грн. на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунки з третіми особами за виконані ними будівельно-ремонтні роботи здійснені по зобов'язаннях ТзОВ «Фармацевтична фабрика» в порядку поруки, і не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов'язаннях інших товариств.

Крім того, актом перевірки і додатками до нього встановлені інші порушення, крім тих, про які зазначено у позові, що вплинули як на зменшення, так і на збільшення об'єкта оподаткування, завищення і заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств. За результатами їх співставлення у 2009 році та 2010 році відповідачем визначено податкове зобов'язання із вказаного податку в розмірі 227549,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80737,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 28.01.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302302/0 про визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 308286,00 грн., в тому числі 227549,00 грн. основного платежу та 80737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішення.

Згідно з п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Облік доходів підприємства ведеться згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, який поширюється тільки на доходи підприємств від звичайної діяльності. Доходами від звичайної діяльності визнаються інші операційні доходи. У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належить дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності.

Як встановлено судом, податковим органом під час перевірки використано дані позивача відомості по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» щодо наявної кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Дімітріс», в яких систематизована інформація, що мала місце у прийнятих для обліку первинних документах (актах виконаних робіт), які були оформлені в період, що не перевірявся.

За даними відомості по вказаному рахунку за період з 01.01.2006 року до 24.12.2010 року обліковуються господарські операції, проведені позивачем з ТзОВ «Дімітріс». Записами в даних регістрах бухгалтерського обліку зафіксовані відомості про господарські операції, а саме: згідно з актом виконаних робіт (маркетингові дослідження ринку збуту медикаментів) від 30.06.2006 року позивачем відображено як витрати на збут на суму 100 000,00 грн. без податку на додану вартість та акту від 30.11.2007 року ОУ-231.7 на суму 51000,00 грн., податок на додану вартість 10 200,00 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості станом на 01.01.2009 року і на час завершення перевірки складала 189300,00 грн.

Також відповідно до відомості по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» за період з 01.01.2006 року до 24.12.2010 року обліковуються господарські операції позивача з ТзОВ «Бінаш». В регістрі бухгалтерського обліку позивачем відображено акт виконаних робіт від 30.12.2006 року як витрати на збут вартість виконаних робіт на суму 50400,00 грн. з податком на додану вартість, акт виконаних робіт від 30.04.2007 року - витрати на збут на суму 3 000,00 грн. та акт від 30.06.2007 року ОУ26/06 - витрати на збут на суму 88200,00 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості позивача перед ТзОВ «Бінаш» станом на 01.01.2009 року складала 182600,00 грн.

Відповідно до виписок банку позивача розрахунків із зазначеними вище контрагентами в період з 01.01.2009 року до 30.09.2010 року позивач не здійснював.

При цьому позивач не заперечує наявність у нього на час перевірки у відомостей по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» вказаних вище даних з приводу облікування господарських операцій позивача із вказаними вище постачальниками, наявної непогашеної кредиторської заборгованості в загальній сумі 371900,00 грн.

Наведене також підтвердила допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер ТзОВ «Іва-Фарм» ОСОБА_2

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, є безнадійною.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пп. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 цього Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, відносяться до складу валового доходу платника податків.

Як встановлено судом, під час перевірки позивач не надав жодних письмових угод, претензій, вимог по зазначених вище господарських операціях, відображених у регістрі бухгалтерського обліку ТзОВ «Іва-Фарм», тому посадові особи відповідача, які проводили перевірку, використали дані бухгалтерського обліку позивача без проведення повного аналізу господарських документів (договорів, претензій, вимог).

За таких обставин перевіряючі дійшли висновку, що між ТзОВ «Іва-Фарм» та ТзОВ «Бінаш» і ТзОВ «Дімітріс» мали місце усні угоди, які з моменту надання послуг чи поставки товарів є датою і підставою початку перебігу строків позовної давності, визначених ст. 257 Цивільного кодексу України, який обчислений відповідачем з дня, наступного за останнім днем облікування у регістрах бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Отже, оскільки відповідно до даних відомості по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» господарські операції позивача з ТзОВ «Дімітріс» в загальній сумі 189300,00 грн. обліковуються з 30.06.2006 року та 30.11.2007 року, а щодо господарських операцій з ТзОВ «Бінаш» в загальній сумі з 30.12.2006 року, 30.04.2007 року та 30.06.2007 року, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що трирічний строк загальної позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, на час початку перевірки минув.

При цьому посадові особи ТзОВ «Іва-Фарм» під час проведення перевірки відмовилися від давання письмових пояснень з приводу відсутності по вказаних фактах господарських (первинних) документів, про що зазначено в акті перевірки.

Позивач надав суду договір поставки від 25.05.2006 року № 32, укладений з ТзОВ «Дімітріс», відповідно до умов якого строк позовної давності становить 10 років, та договір від 09.10.2006 року № 28, укладений з ТзОВ «Бінаш», в якому такий строк визначений в 12 років.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, дані договори та будь-які інші первинні фінансово-господарські документи, надані позивачем суду, не надавались під час проведення перевірки та із запереченням до акта перевірки, отже, не могли бути враховані податковим органом при проведенні перевірки і прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивач не надав суду обґрунтованих пояснень щодо причини неподання цих документів чи обставини, які перешкоджали або ускладнювали їх подання.

Крім того, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що надані позивачем договори поставки від 25.05.2006 року № 32 та від 09.10.2006 року № 28, укладені ним з ТзОВ «Дімітріс» і ТзОВ «Бінаш» не є належними та допустимими доказами в даній справі.

Так, як зазначено вище, відповідно до даних відомості по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» станом на 30.06.2006 року та 30.11.2007 року позивачем обліковано господарські операції з ТзОВ «Дімітріс», а саме витрати по акту виконаних робіт (маркетингові дослідження ринку збуту медикаментів) та акту № ОУ-231.7. Також станом на 30.12.2006 року, 30.04.2007 року, 30.06.2007 року обліковано господарські операції з ТзОВ «Бінаш», а саме витрати по акту виконаних робіт на збут та акту № ОУ26/06.

Тобто позивачем обліковано операції щодо наданих послуг, виконання і прийняття яких оформлено вказаними вище актами, а не отримання товарів, що було передбачено зазначеними договорами поставки.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на факт знищення фінансових документів підприємства (акт знищення від 12.07.2010 року № 3), оскільки, як вбачається з даного акта, первинні документи за весь 2007 рік позивачем були знищені, за твердженням позивача, у зв'язку із спливом трьох років на їх обов'язкове зберігання, хоч відповідно до законодавства останнім днем спливу даного строку за календарний 2007 рік є 31.12.2010 року. Таким чином, на час проведення перевірки дані документи мали б бути в наявності і позивач повинен був за необхідності надати їх перевіряючим.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні відповідні документи фінансово-господарської діяльності, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до валових витрат чи підтверджують або спростовують ту чи іншу обставини податкового обліку, та за умови відсутності поважних причин неможливості їх надання саме під час такої перевірки, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді щодо оскарження рішень органів державної податкової служби.

Тому заборгованість з оплати позивачем вартості товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш» є безповоротною фінансовою допомогою і підпадає під дію пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів, робіт вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства та включається до складу валових доходів підприємства.

Враховуючи наведені вище обставини і правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Іва-Фарм» неправомірно не врахувало в складі інших доходів безнадійної заборгованості вартості робіт та матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш» в загальній сумі 371300,00 грн., термін позовної давності щодо стягнення якої минув.

Твердження позивача про переривання перебігу позовної давності шляхом часткової сплати 18.01.2011 року 10,00 грн. заборгованості перед ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш», колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до даних Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва рахунок ТзОВ «Дімітріс», на який позивачем перераховано вказані 10,00 грн., закритий.

Також відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТзОВ «Дімітріс» та ТзОВ «Бінаш» 12.08.2009 року та 11.02.2009 року відповідно внесені записи про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку із визнання її банкрутом.

Крім того, вказані кошти були перераховані позивачем вже після завершення проведення відповідачем перевірки.

Також податковий орган за 2010 рік зменшив ТзОВ «Іва-Фарм» витрати на суму 173760,00 грн. за договорами поруки по ремонту приміщень, орендованих ТзОВ «Фармацевтична фабрика», які зайво включені позивачем до складу витрат на поліпшення основних фондів в рядку 04.10 податкової декларації з податку на прибуток та на збільшення балансової вартості власних та отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору про надання послуг від 04.02.2009 року № 1-09 ТзОВ «Фармацевтична фабрика» (Замовник) доручило ТзОВ «Іва-Фарм» (Виконавець) надавати послуги поручителя за договорами замовника, які передбачають виконання для нього ремонтно-будівельних робіт орендованих будівлі та гаражів за адресою: вул. Б. Хмельницького, 94 м. Івано-Франківськ.

На виконання п. п. 2.1.1 та 2.1.2 цього договору позивач укладав договори поруки з приватними підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є кредиторами ТзОВ «Фармацевтична фабрика», відповідно до умов яких ТзОВ «Іва-Фарм» (Поручитель) поручається перед кредиторами за виконання обов'язку боржника ТзОВ «Фармацевтична фабрика» щодо здійснення ним своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

22.07.2010 року ТзОВ «Іва-Фарм» та ТзОВ «Фармацевтична фабрика» склали акт про те, що відповідно до договору про надання послуг від 04.02.2009 року № 1-09 позивач уклав зазначені вище договори, які виконували ремонтні роботи і проведена оплата всіх виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 826370,90 грн.

В бухгалтерському обліку позивача за даними відомості оборотів по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» за липень 2010 року обліковується кредиторська заборгованість ТзОВ «Фармацевтична фабрика» перед ТзОВ «Іва-Фарм» в розмірі 826 370,90 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Статтею 446 цього Кодексу передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Податковий облік за договорами поруки передбачає відображення у поручителя валового доходу на суму винагороди без податку на додану вартість за першою подією відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до умов договору про надання послуг від 04.02.2009 року № 1-09 вартість послуг виконавця ТзОВ «Іва-Фарм» за цим договором складає 0,5 відсотка від суми укладених ним в інтересах замовника ТзОВ «Фармацевтична фабрика» договорів поруки, в зв'язку з чим в позивача не виникає валового доходу. Витрати на виконання зобов'язання боржника ТзОВ «Фармацевтична фабрика» перед кредиторами - приватними підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не включаються до валових витрат поручителя. Валові витрати не виникають та не відображаються в обліку, оскільки відшкодовуються замовником поручителю.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпункту 7.9.4. пункту 7.9 статті 7 цього Закону, не включаються до складу валових витрат.

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Якщо підприємство придбало товарно-матеріальні цінності для підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), то вартість таких цінностей відноситься до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.11 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно бере участь у податковому обліку приросту (убутку) запасів. При використанні в подальшому таких запасів для виготовлення або поліпшення основних фондів їх вартість не відноситься до складу валових витрат, тобто відображається у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунку з третіми особами за виконані ними будівельні роботи для ТзОВ «Фармацевтична фабрика» в розмірі 173760,00 грн. всупереч вимогам пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов'язаннях інших товариств.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган правомірно зменшив позивачу розмір валових витрати, зайво включених у 2010 році, на суму 173760,00 грн.

Також судом встановлено, що в акті перевірки від 14.01.2011 року зазначено про інші порушення вимог законодавства, крім тих, про які позивач зазначив у адміністративному позові та під час судового розгляду справи, що вплинули як на зменшення, так і на збільшення об'єкта оподаткування, завищення і заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств окремо у 2009 році та 2010 році.

З приводу даних порушень представник позивача суду не надав будь-яких доказів на спростування викладених у акті перевірки та додатків до нього обставин.

Однак позивача не надав жодних пояснень в тому числі щодо нарахованого податку та застосованих штрафних санкцій, викладених перевіряючим у розрахунку до акта перевірки від 14.01.2011 року № 102/23-2/20534407, який міститься у матеріалах справи.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер ТзОВ «Іва-Фарм» ОСОБА_2 пояснила, що постійно була присутня при перевірці, всі записи, які викладені у акті перевірки та додатках до нього, здійснені на підставі даних бухгалтерського обліку товариства. Зауважень чи відхилень між встановленими перевіряючим обставинами і даними бухгалтерського обліку немає. Також свідок вказала, що не може пояснити причин розбіжностей, наявних у регістрах бухгалтерського обліку позивача, первинних фінансово-господарських документах та даних податкового обліку і звітності, які стали причиною донарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а-455/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 24.05.2013 року