Ухвала суду № 31610641, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 19220/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європа-плюс» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Європа-плюс» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП «Європа-плюс» 27.05.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1301781703/0/10511 від 10.12.2008 року, №1301781703/1/11365 від 29.12.2008 року, №1301781703/2/2865 від 27.03.2009 року, №1301781703/3/4540 від 22.05.2009 року про донарахування податкового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб в сумі 6780918 грн. (2260306 грн.- основний платіж, 4520612 грн.- штрафні санкції).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Європа-плюс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що податковим органом перевірка проведена за період з 01.06.2005 року по 30.06.2008 р. (1125 днів), хоча ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкового органу самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Таким чином, ДПІ у м. Хмельницькому при проведенні перевірки порушено терміни, визначені чинним законодавством України.

Судом першої інстанції також не враховано, що у зв'язку надання послуг у сфері грального бізнесу за допомогою гральних автоматів з грошовим виграшем може надаватися не одна, а дві взаємопов'язані послуги, яким відповідають дві окремі розрахункові операції. Перша - продаж кредитів, тобто ігрового (віртуального) замінника грошей для гри на гральному автоматі, під час якої відвідувач (гравець) обмінює певну суму грошей на кредити, що відповідають цій сумі. Друга - купівля кредитів, коли після припинення гри відвідувач обмінює залишок кредитів, якщо він більше нуля, на грошові засоби.

І в першому, і в другому випадку відвідувач отримує роздрукований через РРО розрахунковий документ встановленої форми про проведену операцію. При цьому, якщо протягом робочого дня (зміни) сума купівлі кредитів відвідувачем перевищує суму продажу (відповідно до наданих цим відвідувачем чеків про продаж), різниця між цими сумами вважається виграшем особи і оподатковується податком з доходів за ставкою 30 % згідно з п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Всупереч цьому повністю усі суми наданих послуг з купівлі кредитів за період з 01.07.2005 року по 06.07.2008 року через реєстратори розрахункових операцій в розмірі 7631132 грн. з невідомих причин вважаються службовими особами податкового органу «сумами, виданими при поверненні послуг» і розцінюються як виграш.

Тому висновок податкового органу, що підприємство, як податковий агент мало сплатити податок з доходів фізичних осіб в сумі 2258980 грн. є абсолютно безпідставними та надуманими.

Звертає увагу на те, що в працівників ПП «Європа-плюс» були відсутні правові підстави для складання актів про видачу коштів при поверненні послуг, такі акти не складались і відповідно не могли бути надані особам, що здійснювали перевірку.

Відповідно до вищевказаних звітів, які подавались до ДПІ у м. Хмельницькому в період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 pоку, загальна сума проведених розрахункових операцій з продажу гравцям кредитів (ігрових замінників гривні) становила 24 464 917 грн. Загальна сума наданих послуг з купівлі кредитів (тобто виплачених гравцям коштів, в тому числі й виграшів) за цей період становила 7631132 грн. Виходячи з цього, підприємство отримало дохід (виручку) від надання послуг у сфері грального бізнесу в сумі 16 833 785 грн. (купівля - продаж (24464917 - 7631132 = 16833785)).

Оскільки, у вищезазначених звітах позивача вказано сумарну суму продажу та купівлі кредитів, встановити на підставі цих даних суму виплачених гравцям виграшів неможливо, оскільки розмір виграшу визначається кожному гравцеві індивідуально, шляхом віднімання від суми купівлі кредитів суми попереднього продажу (тобто суми кредитів, придбаних саме цим гравцем раніше). З цих причин оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача вважає необгрунтованими та прийнятими всупереч Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник податкового органу в судове засідання не з»явився, що, згідно ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно ст.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом з 30.09.2008 року по 10.11.2008 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2005 року по 30.06.2008 року.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року основним видом діяльності ПП «Європа-плюс» являлась організація азартних ігор у гральних залах з використанням гральних автоматів власного виробництва, які розташовані у містах Хмельницької області та інших містах України.

В ході перевірки ПП « Європа-Плюс» встановлено, що в порушення ч.І ст. 3 р.11, ст. 11 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 6 додатку до постанови Kабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 « Про терміни переведення суб»єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», Наказу ДПА України від 01.07.2008 р. № 430 « Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції», ПП « Європа-Плюс» станом на 29.10.2008 року використовувалось 1354 гральних автомата по всіх гральних залах, які не переведено в фіскальний режим роботи , з них 1110 гральних автомата власного виробництва, які не обладнано блоками фіскальної пам»яті.

Також на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, встановлено, що за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року через вищевказані реєстратори розрахункових операцій проведено суми, що видані при поверненні товару ( послуги) в розмірі 7631132 грн.

За результатами перевірки складено акт №11063/23-4/31617633 від 24.11.2008 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.12., п.4.2 ст.4, пп.9.5.1, 9.5.2 п.9.5 ст.9, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та заниження податку з доходів фізичних осіб з виграшів в сумі 2258980 грн, в тому числі: в другому півріччі 2005 року - 7029 грн, в 2006 році - 190305 грн, в 2007 році - 1 717589,41 грн, у першому півріччі 2008 року - 244056,97 грн.

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому винесено податкове повідомлення-рішення №1301781703/0/1051 1 від 10.12.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб в сумі 6780918 грн, (2260306 грн. - основний платіж, 4520612 грн.- штрафні санкції ).

За наслідками адміністративного оскарження до вищестоящих органів державної податкової служби були винесені аналогічні повторні повідомлення-рішення №1301781703/1/11365 від 29.12.2008 року, №1301781703/2/2865 від 27.03.2009 року та №1301781703/3/4540 від 22.05.2009 року, що також є предметом оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як податковий агент, не забезпечив встановлений порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах з виплатою податку до бюджету та персоніфікацію таких осіб з обліком, а відтак повернені суми становлять виграш, який мав оподатковуватися.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він грунтується на встановлених судом обставинах справи і не спростований підприємством.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року за №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №107/5298, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків.

Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача».

Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно».

Згідно з п.4.8 цього Порядку якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально-відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів.

Актів про видачу коштів при проведенні перевірки не надавались, а при апеляційному розгляді встановлено , що такі позивачем не складалися.

Порядок оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів встановлений п.9.5 ст.9 вищевказаного Закону. Так. при нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), за винятком гри в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом робочого дня (зміни). Тому зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого наказом ДПА України від 20.10.2003 року за №494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.11.1993 року за №1016/8337, суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять свою діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, інших гральних місцях чи домах, зобов'язані забезпечити встановлений Порядком облік доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб.

Згідно пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід отриманий у вигляді виграшів податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід у вигляді виграшу у гральному закладі на користь платника податку утримує податок в сумі такого доходу за його рахунок за ставкою, наведеною в пункті 7.3 с.7 цього Закону ( податок за ставкою 26 відсотків (2x13%) у періоді 2004-2006 роки і 30 відсотків (2x15%) - з 2007 року.

ПП «Європа-плюс», будучи податковим агентом, здійснювало виплату виграшів платника податків - фізичним особам, тому зобов'язано було показати в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку за формою №1ДФ суми виплат виграшів та утриманий податок з доходів фізичних осіб у вигляді виграшів із кодом доходу « 13».

Представленими позивачем звітами підтверджено, що за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року через вищевказані реєстратори розрахункових операцій проведено суми, що видані при поверненні товару в розмірі 7631132 грн.

Відповідно до пп. 4.2.3 п 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов»язок доведення того, що будь- яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2. цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Оскільки посадовими особами підприємства для перевірки не надано акти про видачу коштів при поверненні послуг через реєстратори розрахункових операцій, а РРО не забезпечений алгоритмом окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків для повернення, тобто платником податків не доведено повернення сум згідно встановленого порядку, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суми, які видані, як повернення послуг, є виграшем гравців (дохід), особи яких встановити не представляється можливим по вині підприємства, а відтак повинен оподатковуватися.

Посилання апелянта на порушення п.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо права податкового органу самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, не заслуговують на увагу, так як оскаржені податкові зобов»язання нараховані за 1095 днів.( за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 року( а.с.67-68).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європа-плюс» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі №2а-5308/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.С.Затолочний

Ухвала у повному обсязі складена 03.06.2013 року.