Ухвала суду № 31609604, 04.06.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1625/4225/12

Номер провадження 22-ц/786/2111/2013

Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки, зобов'язання встановити фактичну суму боргу, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на те, що 17.10.2008 року між нею та відповідачем був укладений Договір № 11403958000 про надання споживчого кредиту.

Зазначає, що при укладенні Договору споживчого кредиту Банк не дотримався вимог п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», не провівши з нею переддоговірної роботи та не повідомивши її у письмовій формі про кредитні умови.

Вважає, що ненадання Банком інформації перед укладенням Договору споживчого кредиту або надання її у нечіткий, незрозумілий та двозначний спосіб є введенням її в оману.

Вказує, що на момент укладення Договору споживчого кредиту вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, який, відповідно до умов сімейного законодавства, вважається позичальником у кредитному договорі. Відтак, вважає, що Банк не мав права укладати Договір поруки з ОСОБА_1 як позичальником та поручителем в одній особі.

Окрім того зазначає, що Договір поруки ,у порушення вимог цивільного законодавства, не підписаний нею як позичальником. У тексті Договору йдеться про розкриття банківської таємниці, чим порушено ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У Договорі про надання споживчого кредиту не розписано загальну вартість кредиту, відтак відсутня така істотна умова Договору як ціна.

Прохала визнати Договір споживчого кредиту та Договір поруки недійсними, стягнути з Банку надлишок сплаченої за кредит суми у розмірі 103901,78 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому посилався на те, що між його колишньою дружиною ОСОБА_2 та Банком був укладений Договір споживчого кредиту, у забезпечення зобов'язань за яким між ним та Банком був укладений Договір поруки.

Оскільки на укладення Договору поруки була відсутня згода його дружини як позичальника, а Договір укладався в інтересах сім»ї, прохав визнати його недійсним та встановити фактичну суму заборгованості за Кредитним договором.

Зазначав, що згідно рішення від 27.08.2010 року Євпаторійського міського суду АР Крим з нього та його дружини стягнуто заборгованість у сумі 648065,20 грн. та судові витрати. Відшкодовано станом на 03.02.2011 року 587685,00 грн.

Оскільки Банком звернуто до примусового стягнення боргу виконавчий лист, прохав визнати недійсним Договір поруки, укладений між ним та Банком, зобов'язати Банк встановити фактичну суму боргу та зупинити виконання відділом ДВС рішення Євпаторійського міського суду.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів та за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

З рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що суд дійшов необґрунтованих висновків щодо відсутності передбачених законом підстав для визнання договору поруки недійсним у зв'язку з відсутністю згоди на укладання Договору його дружини ОСОБА_2

Зазначає, зокрема, що місцевим судом не застосовано норми Сімейного кодексу до правовідносин, що виникли, оскільки Договір поруки був укладений у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 в інтересах сім»ї, а тому породжує для його дружини, ОСОБА_2, обов'язки за його зобов'язаннями, тому за цим Договором стягнення може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

24.05.2013 року, після відкриття апеляційного провадження, від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про відкликання апеляційної скарги.

Згідно ч.ч.2,4 ст.300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді та має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що процесуальний строк, протягом якого апелянт вправі був відкликати апеляційну скаргу, сплинув до відкриття апеляційного провадження, а саме до 20.05.2013 року; з заявою про відмову від скарги ОСОБА_1 не звертався, а, відтак колегія суддів вважає необхідним розглянути справу в апеляційному порядку.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.10.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено Договір споживчого кредиту № 11403958000, за умовами якого Банк надав останній споживчий кредит у сумі 485000,00 грн., який надається у вигляді одного траншу з кінцевим терміном повернення у строк до 17.10.2018 року (а.с.5).

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11403958000 від 17.10.2008 року сторони домовились викласти Додаток 2 до Договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» у новій редакції згідно з Додатком 1 до цієї додаткової угоди (а.с.35-40).

Згідно заяви ОСОБА_2 (а.с.41), остання дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_1 на укладення Договору поруки №278806 від 17.10.2008 року, на підставі якого той узяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за Договором споживчого кредиту у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього, включаючи повернення основної суми боргу, (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору (а.с.6).

З матеріалів справи також убачається, що на виконанні у ВДВС Полтавського РУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3018/2010, виданого Євпаторійським міським судом про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості у сумі 648065,20 грн. та станом на 27.01.2012 року не стягнутий борг складає 173359,50грн. (а.с.78).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України).

Відповідно до п.3 ст.6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначені частини ст.203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним кредитного договору та стягнення платежів, сплачених у рамках обслуговування кредиту суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності обставин, які б свідчили про недійсність правочину, а саме того, що при укладенні даного договору ОСОБА_2 було поінформовано про всі його істотні умови, спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів тощо, що підтверджується підписом позивача на договорі, написом щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, додатковою угодою №1 від 17.10.2008 року до кредитного договору.

Поручитель був вільний у виборі контрагента договору та умов договору, на які він погодився, підписавши даний Договір поруки, який був укладений на умовах обізнаності поручителя з умовами основного договору та обов'язками боржника за ним.

У відповідності до ч.2 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору поруки місцевий суд вірно виходив з того, що ОСОБА_2 дала письмову згоду чоловіку ОСОБА_1 на укладення Договору поруки.

Посилання ОСОБА_1 на норми ч.4 ст.65 СК України як на підставу визнання договору поруки недійсним, не заслуговують на увагу колегії суддів виходячи з наступного.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого.

Положення статті 65 Сімейного кодексу України (далі-СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору поруки, є обґрунтованими та узгоджуються з роз'ясненнями, викладеними у п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов»язання ПАТ«УкрСиббанк» встановити фактичну суму боргу за кредитним договором та зупинити виконання відділом ДВС Полтавського РУЮ рішення Євпаторійського міського суду АР крим від 27.08.2010 року місцевий суд правильно виходив із того, що цивільним процесуальним законодавством визначений спеціальний порядок вирішення процесуальних питань, пов»язаний з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень органів (посадових осіб), урегульовані розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, розділом VII вказаного Закону передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, статтею 383 ЦПК України закріплено право сторін виконавчого провадження на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог цього Кодексу, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Таким чином, ОСОБА_1 невірно обрано спосіб захисту порушеного права, відтак його вимога щодо зобов'язання відповідача встановити фактичну суму боргу за кредитним договором та зупинення виконання рішення органом ДВС про стягнення заборгованості за спірним договором, обґрунтовано місцевим судом залишена без задоволення.

Висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, ухвалою судді від 20.05.2013 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 57,35 грн. у відповідності до вимог п.1.8 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у строк до 04.06.2013 року.

Приймаючи до уваги те, що судовий збір за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплачено, з останнього підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 57,35 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, -відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2013 року,-залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, інші дані не відомі, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 57,35 грн. (п»ятдесят сім гривень 35 коп.) на користь держави на наступні реквізити:

Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача: 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун