Постанова № 31604242, 30.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року справа №805/634/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., Ястребової Л.В., за участі секретаря Борисовій А.А., представника позивача Бута Д.В., представників відповідача Романченко Л.І., Сафонової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013р. у справі №805/634/13-а, за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об"єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013р. ТДВ "Сініат" звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби і після уточнення вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2012р. № 0000902342 в частині донарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн.- за основним платежем, 102453,50 грн.- за штрафними(фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило наступне.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки ТДВ "Лафарж Гіпс" (правонаступником якого є позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року встановлено, зокрема, порушення п. 185.1. ст. 185; п. 186.4 ст. 186; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 500 573 грн. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №0000492342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 663 664 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 163 091 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішеннями ДПС в Донецькій області і ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000492342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60 106,50 грн. і відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 0000902342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 603 557,50 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 102 984,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважав, що посилання відповідача на відсутність факту реєстрації податкових накладних є помилковим оскільки на момент включення сум ПДВ до складу податкового кредиту вони вже були зареєстровані, що підтверджує право на податковий кредит.

Крім того, посилання відповідача на те, що операція не об"єктом оподаткування і маркетингові послуги не пов"язані із господарською діяльністю є хибними та не відповідають нормам Податкового кодексу України.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати і прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача скаргу підтримав, а представники відповідача проти її задоволення заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю "Лафарж Гіпс" було перейменовано у Товариство з додатковою відповідальністю "Сініат", яке є його правонаступником, що підтверджується витягом із Статуту.

Товариство з додатковою відповідальністю "Сініат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00290601, 84500, Донецька область, м. Артемівськ, 2-й провулок Ломоносова, 3) зареєстровано 08.02.1995 року Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку у Артемівській ОДПІ Донецької області ДПС з 13.08.1994 р. за № 25 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.07.1997р. № 200083889.

На підставі направлення на перевірку, згідно з пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.05.2012р. № 250 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Лафарж Гіпс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, про що складено відповідний акт №865/22/00290601 від 23.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 185.1. ст. 185; п. 186.4 ст. 186; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 500 573,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000492342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 663 664 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 163 091 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із висновками зазначеного акту та прийнятим податковим повідомленням-рішенням 17 серпня 2012 року товариство звернулось до Державної податкової служби у Донецькій області із скаргою, за результатом розгляду якої винесено рішення про результати розгляду скарги №16534/10/102-12-5 від 17.10.2012р..

Цим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №0000492342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60 106,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

23.10.2012р. з урахуванням рішення ДПС в Донецькій області про результати розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 603 557,50 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 102 984,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

ТДВ "Сініат" було направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 23.10.2012р. № 0000902342.

19 листопада 2012 року Державною податковою службою України прийнято рішення №5462/0/61-12/10-2415 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 23.10.2012р. №0000902342.

Дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн. - за основним платежем, 102453,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є предметом спору в даній справі.

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та ТДВ "Лафарж Гіпс" (Покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/10-1976 та додаткові угоди до Договору поставки.

Відповідно до актів прийому - передачі природного газу ДК "Газ України" (Постачальник) передала, а ТДВ "Лафарж Гіпс" (Покупець), який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняв у липні 2011 року імпортований природний газ згідно договору №06/10-1976 від 20.12.2010р., який отриманий ДК "Газ України" за договором поставки природного газу між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" №06/11-184 від 28.01.2011р.

ТДВ "Лафарж Гіпс" до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, які були виписані ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", у розмірі 548 633,64 грн.

На виконання умов договору від 20.12.2010р. №06/10-1976 на поставку природного газу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в липні 2011 року було здійснено поставку природного газу ТДВ "Лафарж Гіпс", у зв'язку з чим виписані податкові накладні від 31.07.2011р. №843 на загальну суму 1325643,89 грн., у тому числі ПДВ 220940,65 грн. та від 31.07.2011р. №844 на загальну суму 1966157,96 грн., у тому числі ПДВ 327692,99 грн.

Також, ТДВ "Лафарж Гіпс" до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суму податку на додану вартість згідно податкової накладної, яка була виписана ТОВ "Лафарж Гіпс Україна" у розмірі 101600 грн.

На виконання умов договору від 01.11.2008р. про оренду обладнання ТОВ "Лафарж Гіпс Україна" в липні 2011р. було надано послуги з оренди ТДВ "Лафарж Гіпс", у зв'язку з чим було виписано податкову накладну від 31.07.2011р. №7 на загальну суму 609600,00 грн., у тому числі ПДВ 101600,00 грн.

19 серпня 2011 року ТДВ "Лафарж Гіпс" подано до Артемівської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, у якій до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 650233,64 грн. згідно податкових накладних від 31.07.2011р. №7, №843, №844 (т.2, а.с.162).

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 п. 198.1, 198.2., 198.3. Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Станом на 31.07.2011 р. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України діяв в наступній редакції.

"Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких

товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією".

Виходячи із приписів цієї норми судова колегія зазначає, що обов"язок зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних покладений на продавця і податкова служба має повноваження не реєструвати накладну в реєстрі із поясненням причин. Покупець має право, а не зобов"язаний звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, і лише відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не дотримання строку реєстрації, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На час видачі 31 липня 2011 року ТОВ "Лафарж Гіпс Україна" податкової накладної №7 та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" податкових накладних №843 і №844 вони у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були.

Але виходячи з матеріалів справи податкова накладна від 31.07.2011р. №843 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.08.2011р. о 13:25:27, податкова накладна від 31.07.2011р. №844 зареєстрована 15.08.2011р. о 13:25:27, податкова накладна від 31.07.2011р. №7 зареєстрована 02.08.2011р. о 10:28:24.

Таким чином є доведеним факт реєстрації накладних. Тобто ДПІ підтверджено відсутність з боку продавця товару порушень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України і як наслідок доведені підстави для набуття права ТДВ "Сініат" на включення сум податку на додану вартість за вказаними накладними до податкового кредиту.

Суд зазначає, що реалізація права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту відбувається шляхом визначення встановлених показників у податковій декларації з податку на додану вартість.

Позивач відніс суми за спірними податковими накладними до складу податкового кредиту за липень 2011р. і визначив це в декларації яка подана у передбачені строки, а саме 19.08.2011р.

На час коли ТДВ "Сініат" скористалось зазначеним правом податкові накладні №7, №843, №844 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а як наслідок правових підстав для збільшення позивачу грошового зобов"язання з ПДВ за угодами з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Лафарж Гіпс Україна" не виникло.

Крім того суд зазначає, що 06 серпня 2011 року, відповідно до Закону України № 3609 від 7.07.2011р., п.201.10 ст.201 ПК України доповнений абзацем сьомим згідно якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

На час набрання чинності цією нормою з дня виписки спірних накладних до часу їх реєстрації не минуло двадцяти днів, а тому на спірні правовідносини поширюється дія абз.7 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Тобто контрагентами позивача дотримані строки реєстрації податкових накладних і доводи відповідача про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за зазначеними документами, є необґрунтованими.

Враховуючи викладені приписи спеціального законодавства, приймаючи до уваги положення п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, про відповідальність саме платника податків за невиконання чи неналежне виконання податкового обов"язку, судова колегія вважає, що порушення продавцем послідовності дій встановленої абз. 2 та 7 п. 201.10 ст. 201 ПК України не може впливати на право покупця передбаченого ст. 198 ПК України.

У березні 2011 року ТДВ "Лафарж Гіпс" отримано від компанії "Lafarge Platre" (Франція) за договором № 2/2010-FR від 01.05.2010р. та актом виконаних робіт №1649 від 09.03.2011р. послуги з питань дослідження ринку гіпсокартону на суму 40 017,43 євро (курс валюти 11,075019), що складає 443193,80 грн. (ПДВ 88 638,76 грн.).

Контрагентом позивача досліджувався товарний ринок, на якому присутній позивач, а тому доводи відповідача про відсутність зв"язку витрат із господарською діяльністю товариства є безпідставними.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на території України, є отримувач послуг.

Згідно абз.2 п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом. залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до абз. 4 п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

В подальшому норму абз. 4 п. 198.2 ст. 198 ПКУ було уточнено і визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит за операціями з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Отже, Податковим кодексом України встановлені спеціальні правила оподаткування для операцій з постачання послуг нерезидентами, якщо таке постачання послуг буде визнано оподатковуваною операцією (як такою, місцем якої визначається митна територія України).

В таких операціях у платника податку - резидента виникає не лише право на податковий кредит а й податкові зобов'язання.

Таким чином лише сплативши ( нарахувавши) відповідну суму податкових зобов'язань за операцією з отримання послуг від нерезидента, платник податку отримує право на включення цієї суми до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Позивач посилався на те, що послуги, отримані від компанія "Lafarge Platre" (Франція) відповідно до договору № 2/2010-FR від 01.05.2010 є консультаційними, а тому їх постачання визначається п.п. "в" п. 186.3 ст. 186 ПК України. Відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення операції) місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Водночас, відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, послуги, зазначені в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу (консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем), було визначено Податковим кодексом як такі, що не є об'єктом оподаткування.

Позивач визначив операцію з отримання послуг з питань дослідження ринку гіпсокартону за договором № 2/2010-РК від 01.05.2010 р. від компанії " Lafarge Platre " операцію, місцем постачання якої є територія України і у зв"язку із цим, ним в березні 2011 року (за датою здійснення оплати, відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПКУ) було відображено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 88 639,00 грн. (20 %, нарахованих на контрактну вартість послуг за правилами п. 190.2 ст. 190 ПКУ).

Під час попередньої податкової перевірки відповідач не надав жодного зауваження до визначення товариством операції з отримання ним послуг від нерезидента як оподатковуваної та до сплати (нарахування) ним ПДВ у відповідній сумі.

Лише після сплати (нарахування) податку на додану вартість в квітні 2011 року, суму ПДВ, що відповідає сумі нарахованих раніше податкових зобов'язань, було включено позивачем до складу податкового кредиту.

Доводи позивача про сплату (нарахування) ПДВ за вказаною угодою відповідно до приписів ст. 180 п. 180.2 ПК України, відповідачем не спростовані.

Таким чином за умови сплати ( нарахування ) податку зменшення позивачу лише суми податкового кредиту призводить до неправомірного завищення суми його податкових зобов'язань та неправомірного донарахування грошового зобов'язання з ПДВ, а також застосування штрафних(фінансових) санкцій.

На час проведення ДПІ перевірки Законом № 3387 від 19.05.2011р. п.п. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК України із статті виключений.

Тобто на час виникнення спору між сторонами консультаційні послуги є об"єктом оподаткування.

Приймаючи до уваги, що послуги за угодою компанія "Lafarge Platre" (Франція) відповідно до договору № 2/2010-FR від 01.05.2010 є консультаційними, позивачем на підставі ст. 186 п. 186 п.3 п.п. в ПК України, відповідно до вимог ст. 180 п. 180.2, ст. 187 п.187.8 цього кодексу плачений (нарахований) ПДВ до бюджету, відповідачем рішення про зменшення податкового кредиту за квітень 2011р. у сумі 88639,00 грн. та нарахування грошового зобов"язання і штрафної санкції прийнято не розсудливо та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не обґрунтовано.

Приймаючи до уваги викладене судова колегія вважає, що оскаржуване повідомлення- рішення в межах заявлених позовних вимог є протиправним, а тому його належить скасувати в частині донарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн.- за основним платежем, 102453,50 грн.- за штрафними(фінансовими) санкціями.

Судом 1 інстанції справу вирішено із помилковим застосування норм матеріального права, а тому постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195-196, ст.ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013р. у справі №805/634/13-а - задовольнити і постанову скасувати.

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об"єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2012р. № 0000902342 в частині донарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн.- за основним платежем, 102453,50 грн.- за штрафними(фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" понесені судові витрати в сумі 3441 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В.Ястребова