Постанова № 31602742, 03.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року № 810/2020/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Федорчук В.В.,

від відповідача: Літвінов О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Атлант»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Агенство Професійної Безпеки «Атлант» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.12.2012 № 0002172300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 59216,00 грн. та від 21.12.2012 № 0002162300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 68693,00 грн. ( за основним платежем - 51492,00 грн., за штрафними санкціями - 17201,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» і ТОВ «Ніка Актів» є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» за серпень-вересень 2011 року та ТОВ «Ніка Актів» за червень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.11.2012 № 2094/22-00/31507775 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» і ТОВ «Ніка Актів» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З урахуванням чого, у ході перевірки встановлено порушення позивачем положень статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 51491,68 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 59215,43 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірок його контрагентів, а саме: довідки ДПІ у Бушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.01.2012 № 2/233/36574925 про результати зустрічної звірки ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень-жовтень 2011 року та повноти їх відображення у податковому обліку; акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.08.2011 № 1205/23-2/37266322 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ніка Актів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-червень 2011 року.

Так, як вбачається зі змісту вищенаведених актів перевірок (196-250 Том І), податковими органами встановлено відсутність ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» та ТОВ «Ніка Актів» за юридичноми адресами та ненадання документів до перевірки. При цьому вказано, що директором ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» - Світликом О.Й. особисто отримано запит про надання документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Водночас перевіряючі, дослідивши податкову звітність контрагентів та інформацію з наявних у податковій інспекції баз даних (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) дійшли висновку про неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій через відсутність персоналу, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Відтак, податковим органом встановлено відсутність у контрагентів позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

За висновками перевіряючих, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» та ТОВ «Ніка Актів» здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, шляхом проведення безтоварних операцій та конвертації коштів, а отже усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2012 № 0002172300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 59216,00 грн. та від 21.12.2012 № 0002162300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 68693,00 грн. ( за основним платежем - 51492,00 грн., за штрафними санкціями - 17201,00 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби Київської області та Державної податкової служби України з відповідними скаргами. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення , а рішення відповідача - без змін.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Зокрема, абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Крім того, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на проведення реклами (пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

Виходячи з викладеного вище, витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог пункту 138.2 статті 138 Кодексу.

Згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд під час судового розгляду справи витребував від позивача докази на підтвердження факту поставки товарів та надання послуг за спірними угодами.

Щодо взаємовідносин із ПП «Рекламна компанія «СДС Медія», судом встановлено таке:

Протягом липня-серпня 2011 року між позивачем та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме:

Договір від 01.07.2011 № 22/ОБ про надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку (а.с.71-72 Том І). За умовами договору виконавець (ПП «Рекламна компанія «СДС Медія») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») бухгалтерські послуги: аудиторські послуги, податкові консультації, підготовка, складання і здача фінансової звітності; комп'ютеризація бухгалтерського обліку, перевірка відповідності ведення бухгалтерського обліку діючим стандартам, консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акт № 22/ОБ-ОО здачі-прийняття послуг, згідно якого загальна вартість робіт становить 26400,00 грн. (а.с.73 Том І).

Поряд із цим, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» виписано на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2011 № 31090 на загальну суму 26400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4400,00 грн.) (а.с.64 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.74 Том І).

Договір від 01.08.2011 № 22/ОБ про надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку (а.с.98-99 Том І). За умовами договору виконавець (ПП «Рекламна компанія «СДС Медія») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») бухгалтерські послуги: аудиторські послуги, податкові консультації, підготовка, складання і здача фінансової звітності; комп'ютеризація бухгалтерського обліку, перевірка відповідності ведення бухгалтерського обліку діючим стандартам, консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акт № 22/ОБ-ОО здачі-прийняття послуг, згідно якого загальна вартість робіт становить 26400,00 грн. (а.с.100 Том І).

Поряд із цим, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» виписано на адресу позивача податкову накладну від 16.09.2011 № 16093 на загальну суму 26400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4400,00 грн.) (а.с.67 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.101 Том І).

Договір від 22.08.2011 № 48 про виготовлення рекламної продукції (а.с.75-76 Том І). За умовами договору виконавець (ПП «Рекламна компанія «СДС Медія») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги із виготовлення рекламної продукції. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акти № 48-000 та № 48-001 здачі-прийняття рекламної продукції, згідно яких загальна вартість робіт становить 50600,00 грн. (а.с.77, 79 Том І).

Поряд із цим, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» виписано на адресу позивача податкові накладні:

від 31.08.2011 № 31093 на загальну суму 40600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6766,67 грн.) (а.с.60 Том І);

від 31.08.2011 № 31094 на загальну суму 10000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.) (а.с.63 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.78, 80 Том І).

Договір від 01.08.2011 № 22/00015 про виготовлення рекламної продукції (а.с.92-93 Том І). За умовами договору виконавець (ПП «Рекламна компанія «СДС Медія») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги із виготовлення рекламної продукції. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акти № 22/00015-001 та № 22/00015-001 здачі-прийняття рекламної продукції, згідно яких загальна вартість робіт становить 60000,00 грн. (а.с.94, 96 Том І).

Поряд із цим, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» виписано на адресу позивача податкові накладні:

від 31.08.2011 № 31091 на загальну суму 47653,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 7942,27 грн.) (а.с.61 Том І);

від 31.08.2011 № 31092 на загальну суму 12346,73 грн. (в т.ч. ПДВ - 2057,73 грн.) (а.с.62 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.95, 97 Том І).

Договір від 01.07.2011 № 12/ПС про надання послуг (а.с.85-88 Том І). За умовами договору виконавець (ПП «Рекламна компанія «СДС Медія») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги з підбору працівників згідно вимог, встановлених додатками до договору, проводити навчальні тренінги, перевіряти їх лояльність за допомогою детектора брехні, розробляти посадові інструкції. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акт № 12/ПС-000 здачі-прийняття послуг, згідно якого загальна вартість робіт становить 13200,00 грн. (а.с.89 Том І).

Поряд із цим, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» виписано на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2011 № 31088 на загальну суму 13200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2200,00 грн.) (а.с.65 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.91 Том І).

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Ніка Актів», судом встановлено наступне:

Протягом червня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ніка Актів» було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме:

Договір від 01.06.2011 № 24 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами (а.с.102-107 Том І). За умовами договору виконавець (ТОВ «Ніка Актів») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях, відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування). Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів (пункт 3 вказаного договору).

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акт № 32 здачі-прийняття послуг, згідно якого загальна вартість робіт становить 32830,00 грн. (а.с.108 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Ніка Актів» виписано на адресу позивача податкову накладну від 07.06.2011 № 3 на загальну суму 32820,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5471,67 грн.) (а.с.69 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.109 Том І).

Договір від 01.06.2011 № 25 про надання послуг (а.с.100-113 Том І). За умовами договору виконавець (ТОВ «Ніка Актів») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги з підбору працівників згідно вимог, встановлених додатками до договору, проводити навчальні тренінги, перевіряти їх лояльність за допомогою детектора брехні, розробляти посадові інструкції. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акт від 30.06.2011 здачі-прийняття послуг, згідно якого загальна вартість робіт становить 36280,00 грн. (а.с.114 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Ніка Актів» виписано на адресу позивача податкову накладну від 07.06.2011 № 4 на загальну суму 36280,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6046,67 грн.) (а.с.70 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.116 Том І).

Договір від 01.06.2011 № 26 про надання послуг (а.с.117 Том І). За умовами договору виконавець (ТОВ «Ніка Актів») зобов'язується надати замовнику (ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант») послуги по проведенню маркетингових досліджень та аналізу ринку підприємств та організацій України, які здійснюють побудові послуги товарів широкого вжитку, з метою пошуку потенційних клієнтів. Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акти здачі-прийняття послуг, згідно яких загальна вартість робіт становить 33440,00 грн. (а.с.118-120 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Ніка Актів» виписано на адресу позивача податкову накладну від 07.06.2011 № 5 на загальну суму 33440,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5573,33 грн.) (а.с.68 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.121 Том І).

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість у розмірі 51491,68 грн. по зазначеним вище податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту, а саме: у червні 2011 року - 17091,67 грн. (по операціях із ТОВ «Ніка Актів»), у серпні 2011 року - 30000,01 грн., у вересні 2011 року - 4400,00 грн. (по операціях із ПП «Рекламна компанія «СДС Медія»), що відображено у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість.

Водночас, за спірними угодами позивачем віднесено до валових витрат суму у розмірі 257458,40 грн., а саме: за ІІ квартал 2011 року - 85485,35 грн. та за ІІІ квартал 2011 року - 172000,00 грн., чим занижено податок на прибуток у розмірі 59215,43 грн.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни отриманих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат коштів, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити реальний об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Як то встановлено судом, предметом спірних правочинів є, зокрема, надання бухгалтерських, аудиторських та юридичних послуг шляхом проведення консультацій та надання висновків; надання послуг з підбору працівників та проведення тренінгів; надання послуг з виготовлення, розміщення й обслуговування рекламних матеріалів, а також проведення маркетингових досліджень та аналізу ринку підприємств та організацій України, які здійснюють побудові послуги товарів широкого вжитку.

На підтвердження фактичного отримання послуг за укладеними правочинами представником позивача у ході судового розгляду справи надано пояснення та докази, які, на його думку, спростовують твердження відповідача про відсутність реальності операцій.

Так, зокрема, позивачем зауважено, що виготовлена ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» рекламна продукція використана позивачем у власній господарській діяльності за для розширення ринку збуту послуг та залучення клієнтів. Позивачем надано до матеріалів справи фотографію чашки (а.с.181 Том І) та для огляду - копію картонної папки, на яких зображено назви юридичної особи та засобів зв'язку.

Судом досліджено надані позивачем докази та встановлено, що такі зображення містять рекламну інформацію щодо групи компаній «Атланта», ідентифікацію з позивачем провести неможливо з огляду на відсутність будь-яких ознак для цього.

Законодавче визначення терміна «реклама» наведено в статті 1 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу», згідно з яким реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка поширюється у будь-якій формі та у будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Дослідивши надану продукцію, суд зауважує, що з наданих суду доказів не вбачається зазначення на них відомостей про замовника цієї продукції, установу, що здійснила друк або виготовила посуд (чашки) та інших даних, що дають змогу ідентифікувати дану продукцію як таку, що виготовлена саме ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» на замовлення позивача.

Окрім того на підтвердження виконання ТОВ «Ніка Актів» послуг з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламних носіях, позивачем надано фотокартку бігборду (а.с.182 Том І) із зображенням інформації про послуги, які надає позивач. Втім, на бігборді розміщена знов таки інформація щодо групи компаній «Атланта».

Суд звертає увагу на те, що за умовами договору вищевказані рекламні послуги надаються відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування). Факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів. Водночас, жодних документів, передбачених умовами договору, позивачем суду не надано, а з наданої суду фотокартки не можливо встановити, що послуги з розміщення зовнішньої реклами були надані саме ТОВ «Ніка Актів».

Між тим, з огляду на ту обставину, що позивачем наголошено на замовленні у ТОВ «Ніка Актів» послуг з розміщення зовнішньої реклами, суд зауважує таке.

Законом України «Про рекламу» від 03.07.96 № 270/96-ВР встановлено, що зовнішня реклама - це реклама на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» від 03.07.96 № 270/96-ВР провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067. Зазначені дозволи регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Зокрема, розміщення зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється згідно з Порядком розміщення зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженим розпорядженням КМДА від 23.08.2007 № 1100.

Позивачем також не надано суду наявності будь-яких дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами.

При цьому, з наявних в справі актів виконаних робіт не вбачається, які роботи рекламного характеру та в якому обсязі були виконані контрагентом.

Щодо отримання позивачем бухгалтерських, аудиторських та юридичних послуг, суд зазначає таке.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначається Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII.

У статті 5 цього Закону визначено загальні умови функціонування аудиторських фірм, а саме: здійснювати аудиторську діяльність можуть лише ті аудиторські фірми, які включено до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; загальний розмір частки засновників, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %; керівником аудиторської фірм може бути тільки аудитор.

При цьому, аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України (стаття 4 Закону України «Про аудиторську діяльність»).

Також, статтею 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» наведено перелік документів, якими оформляються результати аудиторських перевірок і надання інших, супутніх, послуг, а саме: аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненності користувачам про ступінь відповідності фінансової звітності або іншої інформації законам та іншим нормативно-правовим актам України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, внутрішнім нормативним документам і положенням суб'єктів господарювання, іншим джерелам; експертний висновок, акт - такими документами оформляються аудиторські послуги у вигляді експертизи; довідка - складається при наданні аудиторських послуг у вигляді консультацій (інформаційно-консультаційні послуги).

Суд зазначає, що наведені вище документи є основними з документів, що підсумовують працю аудиторів, залежно від поставлених завдань можуть бути інші різні документи - таблиці, схеми, що характеризують рух грошових коштів і запасів, інформація, викладена у формі запитань-відповідей, тощо.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам права позивачем не доведено наявності у його контрагентів дозвільних документів на проведення аудиторської діяльності.

За поясненнями представника позивача, ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» булу надано консультаційні послуги щодо проведення конкурсних торгів, на підтвердження чого надано копію документації конкурсних торгів (а.с.155-170 Том І).

За результатами огляду наданих документів судом встановлено, що дані документи дійсно стосуються конкурсних торгів на закупівлю послуг з проведення розслідувань і забезпечення безпеки. Так, матеріали справи містять документацію конкурсних торгів, затверджену головою комітету конкурсних торгів 08.08.2011 та переписку позивача з Головним управлінням комунальної власності м. Києва. Будь-яких відомостей та доказів щодо причетності ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» до виготовлення та підписання даних документів позивачем суду не надано.

Також, представником позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо характеру отриманих ним послуг від ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» протягом липня - серпня 2011 року, як і не вказано в чому саме полягали бухгалтерські, аудиторські та юридичних послуги, а наявні матеріали справи не дають змогу встановити зміст таких послуг, їх обсяг та час отримання.

Будь-яких доказів, окрім усних пояснень представника позивача, що після отримання вищевказаних послуг збільшилась кількість клієнтів позивача, суду надано не було, а отже, суд не вбачає зв'язку між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача.

Щодо отримання позивачем послуг з підбору працівників та проведення навчальних тренінгів, судом встановлено таке.

Як на доказ отримання від контрагентів даних послуг позивачем надано суду накази по особовому складу про призначення на посаду охоронників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 (а.с.171-178 Том І).

Проте, вказані накази не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження отримання спірних послуг із працевлаштування з тих підстав, що сам по собі факт прийняття на роботу певних осіб не є беззаперечним доказом того, що дані особи були працевлаштовані саме за сприянням контрагентів позивача.

Так, матеріали справи не містять документального підтвердження того, що контрагентами позивача здійснювалися будь-які дії щодо підпору персоналу для позивача, зокрема, рекламні оголошення, результати проведених співбесід та інше.

Щодо отримання маркетингових послуг.

Позивачем зауважено, що ТОВ «Ніка Актів» проведено маркетингові дослідження з аналізу ринку підприємств та організацій України, які здійснюють побудові послуги товарів широкого вжитку, з метою пошуку потенційних клієнтів. На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано акти здачі-прийняття послуг (а.с.118-120 Том І), які, як зазначає позивач, містять детальну інформацію щодо змісту та обсягу таких послуг.

Проаналізувавши наявні у справі документи суд звертає увагу, що зі змісту договору від 01.06.2011 № 26 про надання послуг (а.с.117 Том І), укладеного між ТОВ «Ніка Актів» та ДП «Агенство Професійної Безпеки «Атлант», вбачається, що акт про виконані роботи повинен містити в собі перелік підприємств та організацій Україні, які здійснюють побутові послуги товарів широкого вжитку, послуги перукарень та салонів, пунктів сервісного обслуговування, при цьому вартість робіт визначається по факту виконаних робіт та узгоджується в акті виконаних робіт, який є підставою для подальших розрахунків. (пункти 1.2, 3.1 договору).

Дослідивши зміст акту здачі-прийняття послуг № ОУ-053106 вбачається відсутність у ньому переліку підприємств та організацій Україні, які здійснюють побутові послуги, як то передбачено умовами договору.

Види наданих згідно акту прийому-здачі послуг носять загальний характер і не відповідають вимогам, встановлених договором. Позивачем також не надано пояснень, яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались ним у власній господарській діяльності.

В такій ситуації, суд знаходить обґрунтованими доводи відповідача про необхідність додаткового підтвердження. Тобто, необхідність оформлення конкретних результатів проведених маркетингових досліджень (що зроблено, як висновки), які передують актам виконаних робіт та викладення їх у певній формі, як звіт, висновок тощо.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи, надані позивачем акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання маркетингових послуг, використаних у господарській діяльності підприємства, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювалися відповідні послуги та не містять дати їх підписання, що унеможливлює встановити реальний час їх виконання та отримання, у той час як розрахунки за укладеним 01.06.2011договором здійснено вже 07.06.2011, що підтверджується платіжним дорученням № 560 (а.с.121 Том І).

У ході судового розгляду справи також не встановлено зв'язку послуг, наданих ТОВ «Ніка Актів» позивачеві, з господарською дальністю підприємства. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що маркетингові послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та ніякого суттєвого впливу на його діяльність не мають.

Підсумовуючи викладене та оглянувши надані суду акти виконання робіт та податкові накладні, суд відмічає, зазначена в договорах інформація щодо переліку послуг не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, оскільки перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований по відношенню до практичного застосування позивачем отриманих послуг; підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг позивачем надано не було.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт не оформлені відповідно вищевказаних норм законодавства, зокрема не наведено змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; в них зазначено лише вартість виконаних робіт без будь-якого відображення змісту виконаних робіт (наданих послуг).

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання бухгалтерських, аудиторських, юридичних, рекламних та маркетингових послуг, а також послуг з підбору працівників та проведення тренінгів.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження вищенаведених господарської операції не відповідають вимогам діючого законодавства.

На думку суду, з огляду на предмет судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, які позивач надавав на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат та податкового кредиту, є такими, що не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Відтак, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договорів, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Поряд із вищевикладеним, суд звертає увагу на таке.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому необхідною умовою є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як то вбачається з матеріалів справи, зокрема, змісту актів перевірок контрагентів позивача, податковими органами встановлено відсутність у підприємств адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Зміст опрацьованої перевіряючими податкової звітності контрагентів свідчить про відсутність у даних підприємств адміністративно-господарських можливостей для здійснення підприємствами взятих на себе зобов'язань.

Також судом ураховано той факт, що предметом договорів є надання, зокрема, бухгалтерських, юридичних та аудиторських послуг, які потребують наявності кваліфікованого персоналу.

Досліджені докази дають суду підстави стверджувати, що господарські операції між позивачем та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» і ТОВ «Ніка Актів» не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, кваліфікованого персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товарів (робіт, послуг) що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відтак, позивачем не доведено факту здійснення господарських операцій саме цими контрагентами.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання вищевказаних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтувано економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

За таких підстав, ураховуючи наявність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум за операціями, що фактично не відбулися, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 червня 2013 р.