Ухвала суду № 31598681, 28.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 815/366/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

представника відповідача Приватного підприємства Фірма "Титан"- Тучкової Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби до Приватного підприємства Фірма "Титан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миракод" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Фірма "Титан" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миракод" про стягнення грошових коштів.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, ст.66 та ч.5 ст.114 КПК України, постанови від 18.02.2011 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна, та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1638 від 26.05.2011 року, позивачем проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма «Титан» код 21026274 (далі - ПП «Титан») щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Миракод» код 36369586 за період з 30.05.1995 року по 18.02.2011 року . Так, згідно наданих до перевірки документів, підприємством ПП «Титан» (Покупець) було укладено з підприємством ТОВ «Миракод» (Постачальник) наступні договори: договір постачання обладнання б/н від 01.09.2009 року, договір постачання товару № 05/01/1 від 05.01.2010 року. Згідно процесуальних документів, отриманих від старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна, саме: копії акту №1583/23-0302/01/36369586 від 19.05.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Миракод» код 36369586 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, складеного ДПІ у м. Іллічівську, довідки б/н від 20.05.2010 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків ТОВ «Миракод», складеної відділом податкової міліції ДПІ у м. Іллічівську, довідки б/н від 13.07.2010 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків ТОВ «Миракод», яка складена відділом податкової міліції ДПІ у м.Іллічівську, протоколу допиту свідка від 17.12.2010 року, яка була директором ТОВ «Миракод», - не встановлено наявність у ТОВ «Миракод» виробничих потужностей та обладнання, необхідних для здійснення певних технологічних процесів, а також встановлено, що ТОВ «Миракод» не знаходиться за адресами, які вказані за реєстраційними документами як юридичні та фактичні адреси ведення фінансово-господарської діяльності. Враховуючи умови діяльності підприємства ТОВ «Миракод», відображені у процесуальних документах, отриманих від старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна, податковим органом встановлено відсутність можливості реалізації товарів. На думку податкового органу, підприємством укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на штучне формування податкового кредиту по податку на додану вартість, а отже є нікчемними відповідно до ст.228 ЦК України.

Загальний обсяг операцій ПП «Титан» по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Миракод» згідно документів, наданих до перевірки, складає 2594931,2 грн. в зв'язку з чим на думку позивача з відповідачів підлягають стягненню грошові кошти у вказаному розмірі з кожного, тобто усе отримане відповідачами за нікчемними договорами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби до ТОВ "Миракод" про стягнення грошових коштів у розмірі - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою задовольнити повністю позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови від 18.02.2011 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна, та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1638 від 26.05.2011 року, позивачем проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма «Титан» код 21026274 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Миракод» код 36369586 за період з 30.05.1995 (дати взяття на податковий облік) по 18.02.2011 (дата постанови слідчого).

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.01.2005 року № 23214411, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, індивідуальний податковий номер - 210262715536, підприємство ПП «Фірма «Титан» зареєстроване платником ПДВ з 19.01.2005 року, ТОВ «Миракод» Свідоцтво № 100219556, індивідуальний податковий номер - 363695815035.

За результатами перевірки складено акт від 14.07.2011 року № 4590/23-3/21026274, в якому зроблено наступні висновки: загальний обсяг операцій ПП «Титан» по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Миракод» згідно документів, наданих до перевірки, складає 2594931,2 грн., у тому числі ПДВ 432488,54грн.; підприємство ПП «Титан» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить, інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Також перевіряючі посилалися в акті від 14.07.2011 року на те, що згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В зв'язку з тим, що перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки відповідно до ст. 89 ПК України до вирішення кримінальної справи не приймалося. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби були передані правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладені між ПП «Фірма «Титан» та ТОВ «Миракод» правочини є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підтвердження реальності господарських операцій до перевірки було надано наступні видаткові та податкові накладні, отримані підприємством ПП «Титан» від ТОВ «Миракод»: видаткова накладна № 170801 від 17.08.2009 року, видаткова накладна № 300411 від 30.04.2010 року, видаткова накладна № 010414 від 01.04.2010 року, видаткова накладна № 010318 від 01.03.2010 року, видаткова накладна № 050202 від 05.02.2010 року, видаткова накладна № 110103 від 11.01.2010 року, видаткова накладна № 050101 від 05.01.2010 року, видаткова накладна № 010602 від 01.06.2009 року, видаткова накладна № 040804 від 04.08.2009 року, видаткова накладна № 010803 від 01.08.2009 року, видаткова накладна № 011016 від 01.10.2009 року, видаткова накладна № 040501 від 04.05.2010 року, податкова накладна № 170801 від 17.08.2009 року, податкова накладна № 260103 від 26.01.2010 року, податкова накладна № 110103 від 11.01.2010 року, податкова накладна № 050101 від 05.01.2010 року, податкова накладна № 250103 від 25.01.2010 року, податкова накладна № 300910 від 30.09.2009 року, податкова накладна № 010602 від 01.06.2009 року, податкова накладна № 040804 від 04.08.2009 року, податкова накладна № 010803 від 01.08.2009 року.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкового органу, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки від 14.07.2011 року висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу судів на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. (дана позиція підтверджена постановою ВАСУ по справі № к/9991/50772/12 від 14.11.2012 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи колегією суддів не вбачається доказів та підтвердження порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання підприємством ПП «Титан» правочинів з ТОВ «Миракод».

Колегія суддів зазначає, що інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 228 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Окрім того, згідно з положеннями частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Іншими словами, правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є оспорюваним, у зв'язку з чим факт укладення сторонами правочину з таким наміром повинен бути встановлений судом (дана позиція підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2012, № К/9991/86648/11).

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що законних підстав для стягнення з ПП Фірма "Титан" і ТОВ "Миракод" грошових коштів у розмірі чинної угоди - немає, а тому у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби суд першої інстанції правомірно відмовив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби до Приватного підприємства Фірма "Титан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миракод" про стягнення грошових коштів,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.