Постанова № 31598583, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1765/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старової Н.Е.

суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі Духно І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадратура" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві Державної податкової служби за участю Прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадратура» (далі позивач або ТОВ «Квадратура») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ДПІ у Подільському районі м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001422320 від 22 грудня 2011 року, № 0001432320 від 22 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Квадратура» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року за результатами якої складено акт № 494/23-205/33745905 від 07.12.11 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1., п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 188 489,00 грн.; п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 763 013,00 грн.

На підставі акту перевірки №494/23-205/33745905 від 07.12.11 року, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001422320 від 22.12.2011 року, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6 000 078, 00 грн., з яких 5 188 489,00 грн - основний платіж, 889 511,00 грн - штрафні санкції та № 0001432320 від 22.12.2011 року, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 953 866,00 грн., з яких 763 013,00 грн - основний платіж, 190 753,00 грн. -штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Квадратура» (замовник) та ТОВ «Арт-Центр «Калаф» (Виконавець) укладено договори субпідряду щодо виконання будівельних робіт на будівництві житлових будинків: № 34-2-10/10 від 01.10.2010, № 53-2-11/10 від 01.11.2010, № 56-2-12/10 від 01.12.2010, № 58-2-01/11 від 04.01.2011, № 59-2-01/11 від 04.01.2011.

Крім того, між ТОВ «Квадратура»(Замовник) та ТОВ «Ретоме» (Виконавець) укладено договори субпідряду щодо виконання будівельних робіт в приміщеннях житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 31/17 № 25-2-09/10 від 01.09.2010 року та № 33-2-10/10 від 01.10.2010 року, за яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати будівельні роботи на будівництві житлового будинку.

Між ТОВ «Квадратура» (Замовник) та ТОВ «РІП» (Виконавець) укладено договори субпідряду щодо виконання будівельних робіт на будівництві житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, № 90-2-03/11 від 11.03.2011, № 91-2-03/11 від 01.03.2011, № 117-2-04/11 від 01.04.2011, № 118-2-04/11 від 01.04.2011, № 119-2-04/11 від 01.04.2011, № 131-2-05/11 від 01.04.2011, № 132-2-05/11 від 01.04.2011, № 133-2-05/11 від 01.04.2011.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справі, внаслідок чого, їм надана неправильна правова оцінка. Зокрема, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відсутні докази фактичного здійснення господарських операцій. Надані договори, акти виконаних робіт, бухгалтерські розрахунки не містять доказів виконаних робіт, а тому, виходячи з позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі ВАСУ № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року та рішення ВСУ від 05.03.2012 року, у позивача було відсутнє право на відшкодування податку на прибуток на суму 5 188 489,00 грн та податку на додану вартість на суму 763 013,00 грн.

Як зазначено у Листі ВСУ № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких, таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, серед іншого, таку обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року (далі Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

П. 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Однак, як свідчать матеріали справи, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як свідчать матерали справи, контрагенти позивача ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ТОВ «Ретоме», ТОВ «РІП».

За наявними в справі доказами вбачається, що директор ТОВ «Арт-Центр «Калаф» ОСОБА_2 та директор ТОВ «РІП» підприємства Ільницький А. О. були номінальними директорами, якими заперечувалось підписання договорів, актів прийому-передачі, укладених з позивачем. За результатами почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 18-00511 встановлено, що підписи виконані ОСОБА_2 не належть йому.

Отже, колегія суддів робить висновок, що за таких умов первинні документи та податкові накладні, наявні в матеріалах справи, не можна вважати належним чином оформленими, а, отже, відповідно до п. 198. 6 ст. 198 ПК України, суми податку, нараховані за такими накладними, не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до бази даних АІС «Податки», до основного виду діяльності ТОВ «Арт-Центр «Калаф» віднесена театральна та інша мистецька діяльність. Отже, права укладати з позивачем договори виконання будівельних робіт у даного контрагента не було.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на діяльність ТОВ «Ретоме» та ТОВ «РІП», відповідно до даних ДПІ, свідоцтво платника ПДВ яких було анульовано 23.09.2011 року та 08.08.2011 року відповідно. Постановою Господарського суду Київської області ТОВ «РІП» визнано банкрутом.

Говорячи про рух активів у процесі здійснення господарської операції, слід зазначити, що ані в ТОВ «Ретоме», ані в ТОВ «РІП» не було в наявності необхідних умов для здійснення зазначених операцій, а саме: кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі, транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо.

За даними ДПІ, протягом 2009-2010 років ТОВ «Арт-центр «Калаф» відомостей щодо наявності основних засобів або нематеріальних активів на підприємстві, товарів на складах в деклараціях з податку на прибуток підприємство не декларувало. Декларації з податку на доходи фізичних осіб не подавались, розрахунок комунального податку за 2010 рік поданий з нульовими показниками, що свідчить про відсутність необхідних трудових ресурсів для виконання будівельних робіт. При цьому, протягом спірного періоду (жовтень 2010 року - січень 2011 року), Товариство звітувало про відсутність оподаковуваних операцій.

З аналізу вищенаведених фактів, колегія суддів приходить до висновку, що підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищенаведеним контрагентами відсутнє.

За таких умов, колегія суддів вважає, що у позивача було відсутнє право на відшкодування податку на прибуток на суму 5 188 489,00 грн та податку на додану вартість на суму 763 013,00 грн, а, отже, податкові повідомлення-рішення № 0001422320 від 22 грудня 2011 року, № 0001432320 від 22 грудня 2012 року - є правомірними.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 14.06.2012 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві Державної податкової служби - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року - скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Квадратура" відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.